Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №15 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця, Усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 15 / Сторінка № 2
Перець 1990 №15 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця, Усмішки. Запрошую вас, шановні порадіти разом зі мною з приводу того, яких висот досягли у нашій республіці демократія та законність не тільки порівняно з першими двома десятиліттями Радянської влади, а й з двома десятиліттями, що передували перебудові. Уявіть собі: протягом двох років людина, а якщо конкретно жителька села Ужівки Червоноармійського району О. М. Логвинчук наполегливо вимагала порушити проти неї кримінальну справу, а їй з не меншою наполегливістю у цьому відмовляли. Трапилося б це у тридцяті роки загриміла б вона, у кращому випадку, туди, де Макар телят пасе, відповідно до сумнозвісної п'ятдесят восьмої статті, за участь у якій-небудь підпільній правотроць-кістській організації, створеній з метою компрометації голови правління місцевого колгоспу імені Щорса В. Г. Григо-руся. А в сімдесяті, цілком імовірно, розцінили б її наполегливість як психічну збоченість і відправили б на курси інтенсивної психотерапії. Зате, дякуючи перебудові, Олену Миколаївну лише відлучили від партії. Привід, який породив таке рішення парторганізації колгоспу, затверджене бюро райкому партії, також змушує вдруге порадіти за те, якими ми стали принциповими завдяки .тій же перебудові: О. М. Логвинчук виключили з членів КПРС за підробку документів, унаслідок чого господарству завдано збитків на суму в один карбованець двадцять копійок. Єдине, що в цій принциповій історії трішки засмучує, так це те, що лінія на очищення партії від нечистих на руку не була доведена до кінця: врешті-решт кримінальну справу проти Олени Миколаївни таки порушили, після чого її членство в КПРС було відновлене. І не ким-небудь, а рішенням бюро обкому партії, що не можна розцінити інакше, як публічний ляпас принциповому бюро Червоноармійського райкому партії на чолі з першим секретарем райкому ввааівааа ввааааваавванвааа аак«аявааяямвяаав 0ааімвіввяявяявяяяявяяявавявявяяяяявяаявваяяяяявваяяяяянвяааввявяяямая*яяяяяввавввавівваввмівввввваваяаяаааввааавв«авамавававмаа«в««аві Мал. А. ВАСИЛЕНКА Нарешті й до нашого колгоспу дійшла комп'ютеризація... Є. М. Куделіним, принциповому бюро колгоспної парторганізації і взагалі еталону принциповості голові колгоспу В. Г. Григорусеві. Бо хто така Олена Миколаївна Логвинчук? Звичайнісінька завідуюча сільським клубом, котра скніла собі на скромненьку зарплату, протягом двадцяти восьми років посилено підтримуючи бодай тепло в ужівському вогнищі культури. Ну, правда, ще має вона за плечима чверть віку партійного стажу. А в іншому така собі культурно-освітня одиниця сільрадівського масштабу. А Владислав Григорович голова. Його райком партії добирав, рекомендував і постійно тримає в полі зору, як він крекче, утримуючи на своїх плечах велике багатогалузеве господарство. І от уявіть собі, що в момент, коли завдяки титанічним організаційним зусиллям чистий прибуток господарства у порівнянні з початковим періодом п'ятирічки виріс на астрономічну суму в 94 тисячі карбованців (при чотирьох із хвостиком мільйонах заборгованості), вигулькує на поверхню гласності патріотка, яка починає калатати у всі дзвони, звинувачуючи В. Г. Григоруся у відсутності турботи про рядових колгоспників, безгосподарності і мар-нотратствах. Оскільки у 1987 році громадська думка іще цілком і повністю формувалася у чиновних кабінетах, як наслідок вищезгаданого калатання на світ з'явився протокол сільського сходу, учасники якого буцімто гнівно затаврували ініціаторку турботи про них і зажадали від усіх можливих авторитетних інстанцій надалі листи О. М. Логвинчук вважати наклепницькими і сміливо викидати їх у кошик для сміття. Щоправда, після появи в обласній газеті «Радянська Житомирщина» кореспонденції «А обіцяв золоті гори!» ультиматум було скасовано, проте так звана думка громадськості залишалася фігурувати у всіх усних характеристиках на непокірну завклубом. Ці характеристики так і залишилися усними доти, поки та ж таки громадськість проголосувала за те, щоб Олена Миколаївна, залишаючись завклубом, замінила бригадира, який, окрім чарки, нічого у бригаді не бачив. Під час цього сумісництва голова колгоспу В. Г. Гри-горусь повелів бригадирові зробити добре діло: закупити у жителів Ужівки гарну картоплю і під виглядом колгоспної продати Майдан-Вальському комбінату вогнетривких матеріалів Хмельницької області, який, у свою чергу, постачав господарству цеглу, а не таку гарну колгоспну у тій же кількості здати у заготконтору і розрахуватися з населенням. Оскільки в подібній операції ніякого криміналу не було, колгосп лише мав змогу показати своїм благодійникам товар лицем, О. М. Логвинчук чітко виконала вказівку. З 1217 карбованців 20 копійок, одержаних за здану картоплю, вона виплатила людям 1216 карбованців. Однак комбінат перерахував господарству гроші за п'ять тонн, хоч відвантажено було на тонну більше. От оцю тонну бригадир і списала, як начебто передану в колгоспну їдальню. Операція, прямо скажемо, вельми сумнівна, хоч і широко застосовувана в господарстві, коли треба звести кінці з кінцями. Але тут вона була дуже до речі. Натрапивши випадково на акт, голова колгоспу тут же принципово зреагував, передавши справу слідчим органам. Не встигли ті порушити кримінальну справу, як партійні збори виключили О. М. Логвинчук з членів КПРС за присвоєння 152 карбованців, а бюро райкому затвердило це рішення. Кримінальна справа, до речі, так і не була порушена, але це вже не мало значення. Для міліції ви, можливо, не злочинець, сказали їй під час розгляду апеляції, але для партії... Ось тоді-то Олена Миколаївна й почала вимагати на свою голову розслідування. І в квітні минулого року таки домоглася. У жовтні справа була припинена за відсутністю в її діях складу злочину. Проте рішення правоохоронних органів не похитнуло принциповості Членів 5юро Червоноармійського райкому партії. У наших згуртованих і чистих рядах вам однак не місце, відповіли їй вдруге. Лише після скарги до «Перця» секретар Житомирського обкому В. Коби-лянський повідомив, що, розглянувши заяву О. М. Логвинчук, бюро обкому поновило її у членах КПРС з березня 1962 року, знизивши покарання до догани за складання того ж таки фіктивного акту на тонну картоплі. Ось такий, можна сказати, фінал цього хвацько закрученого сюжету. І ми б також охоче поставили крапку, якби на фоні виняткової принциповості по відношенню до О. М. Логвинчук не простежувалися інші нюанси, що не дають підстав для безоглядної радості. Зокрема, вельми кортить почути від того ж бюро Червоноармійського бюро райкому партії відповідь на запитання: права Олена Миколаївна, звинувачуючи голову колгоспу В. Г. Григоруся у відсутності турботи про колгоспників і безгосподарності, чи є, може, підстави іще раз спробувати очистити від неї ряди партії за наклепництво? З одного боку, факти, як кажуть, мають місце. А з іншого, усе залежить від того, хто і як на них дивиться. От, приміром, у червні минулого Мал. А. АРУТЮНЯНЦА року колгосп імені Щорса в особі В. Г. Григоруся…
 Телеграфне Агентство Перця  Усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"