Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №04 Сторінка 14

(Страшне перо не в гусака, Усмішки)
/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 04 / Сторінка № 14
Перець 1991 №04 Сторінка 14 - Страшне перо не в гусака, Усмішки. НАША ВІТАЛЬНЯ Л. ВАЙХТ (Польща) До кабінету директора увійшов головний інженер. У руках він тримав шматок чогось, що нагадувало пластилін. Товаришу директоре! радісно вигукнув він. Експеримент вдався! Ми одержали! Ось воно... Директор здивовано подивився на головного інженера та обережно спитав: А що це? Ми це ще не з'ясували, але дослідження тривають!.. Оце ж воно є, сказав головний інженер та протягнув директору те, що тримав у руці. Г-м-м, воно світиться? Так, навіть удень. У воді плаває? Плаває. Гнеться? Ще не з'ясували. Директор відкинувся у кріслі та замислився. Схоже на тексипексит. Я б не сказав. Тексипексит горить без диму, а це дуже чадить! А як воно себе поводить при низьких температурах? Ламається. Так тоді ж це піксіфіксон! Ні, товаришу директоре, коли б воно піксі іксон, ми б вже давно злетіли в повітря! справді було Ну, а у спирті розчиняється? Певна річ! Ну й?.. Нічого... можна... пити. Виходить, це фіксітоксон?? Ми теж так гадали. Але фіксітоксон, у рідині, пускає бульки. А воно? коли знаходиться Не пускає. Директор обурився. Так що ж ви там знайшли? Пацюки його їдять? Так, але потім умирають. А мухи? їдять, але не вмирають. У такому разі це клексілоксон! Клексілоксон шумує! Може, клексілоксон-триплекс? Ні, можливо, це антиматерія! Що ж мені із вами робити? Добре, закінчуйте скоріше свої дослідження, узгоджуйте, вста- инахідники!.. Інженери! новлюйте договірну ціну, а зранку знову продовжуйте, як і раніше, виробляти звичайну замазку для вікон. НАВІЩО УСМІШКА Минулого тижня я мав нагоду зустрітися з Миколою Панасовичем і... А хто такий Микола Панасович? Тю, ти не знаєш Миколи Панасовича? А Віктора Омеляновича ти знаєш? Поняття не маю, хто такий. Ну, ти даєш! Та це ж зятьок самого Федора Филимоновича. Чи, може, ти і його не знаєш? Аніскілечки. У такому разі, старий, ти пропащий чоловік. Це ж потрібні люди. І їх не знати?.. Як можна отак на світі жити? А навіщо мені їх знати, коли вони мене не знають. Іван ТОКАРЧУК. Волинська область. З АМЕРИКАНСЬКОГО ГУ М О РУ ЦЕ ТАК МИЛО... У купе вагона навпроти літньої леді приємної зовнішності сидів американець. Уже кілька хвилин він зосереджено жував свою жуйку, як раптом леді, нахилившись до нього, сказала: «Це так мило з вашого боку пробувати зав'язати зі мною розмову, але я повинна попередити вас, що я зовсім глуха». ДОБРОЗИЧЛИВЕЦЬ…
 Страшне перо не в гусака  Усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"