Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №09 Сторінка 2

Журнал Перець 1992 №09 Сторінка 2. енеральська хво Львівська автоінспекція, вивчивши соціальну панораму учасників руху, ввела в дію новий дорожній знак, який візуально чимось нагадує попередження про перебігання шляху нерозумними школярами. А в словесному описі звучить так: «Обережно! Можна збити генерала». Скажу як львів'янин, що у нас і раніше було до дідька цього народу, тобто генералів. Але вони завжди були дуже помітні, і не тільки в бюджеті, а й так, просто на вулиці. Лампаси, відомо, світяться навіть тоді, коли меркне кицькине око. Та ось прийшла несподівана біда. .Зрештою, а що нині приходить сподівано? Хіба що шлюбна пара Юрасиків: досить поставити на вогонь каву, одразу ж проситься прийти і допомогти готувати сина до навчання в ПТУ для бляхарів. Однак повернемося до біди. Думається, вона серйозна. Наплодилося безліч цивільного люду, але в генеральському званні. Так багато, що, як було сказано, змушена була піти на крайні заходи навіть автоінспекція. Такого генерала не відрізниш на вулиці. Вираз обличчя нормальний, одяг зі стадіону «Україна» там у нас барахолка. Тим часом в усьому іншому генерал: командує, має масу підлеглих, а щодо бюджетного виразу, то хай загальновійськові умиються. Приміром, як з-поміж інших вирізниш Людмилу Миколаївну Зінюк? Усе в ній і сама вона, здається, нагадує просту, щасливу громадянку незалежної України. Але не поспішайте. Вона саме з тих, про кого піклується новий дорожній знак. Раніше він опікувався тільки її чоловіком генеральним директором із загальнофункціональних і соціальних питань акціонерного товариства «Концерн «Електрон», а з недавнього часу і нею генеральним директором об'єднання дитячих садочків того ж таки «Електрона». Звідки таке звання? Було у львівських телевізійників двійко садочків. Потім їх об’єднали для економності. Скоротили двірника, а Людмила Миколаївна подалася в генерали. Позаяк мова зайшла про АТ «Концерн «Електрон», то мусимо визнати, що ниньки в його структурі не так просто й розібратися: тут стільки генералів, що голова обертом іде. Раніше був один Віктор Олександрович Рибинок. А відтоді, як він став ін. засяяли зате президентом (цей президент, як на мене бо мовні норми ще не відпрацьовані, пишеться з малої літери), прийшла пора масового генеральства. Заступники, директори підрозділів і зірками. І хоч виробничі справи не ого-го, скільки і якого чинопочитання! А всякий генерал, звісно, мерзне у своїй самотній височині, через що і тягне ковдру на себе. Ось приклад. Торік «Концерн «Електрон» наміняв за свою дефіцитну продукцію 741 одиницю не менш дефіцитної японської відеотехніки. Генерали, зібравшись купою, вирішили: 600 відиків реалізувати працівникам товариства, 110 передати собі у так звані комерційні фонди. Хто знає арифметику, може, зробивши прості дії з додавання і віднімання, запитати: а яка ж доля ще 31 апарата? Не питайте, не скажу, не знаю. Та й у товаристві щодо таких даних глухо. Навіть з вивішеного депутатською групою і осередком Руху реєстру реалізації «комерційних» відиків ви цього не довідаєтесь. Хоча загалом картина досить цікава. Турбуючись про розквіт бізнесу, керівники в генеральських званнях І. А. Гвоздарьов, Е. О. Коробенко, Г. П. Герман, М. М. Макаренко, С. О. Савенко та інші прибрали у свої комерційні запасники 5-10 відиків. Я так розумію, що вони мали зіграти роль, яку під час нині скасованих п'ятирічок відігравали шацькі копчені вугрі, вірменські коньяки, французькі парфуми, львівські цукерки презент в обмін на прихильне ставлення, дарунок для вашої ласки на момент скрути... Поставлю тут побільше крапок, бо шляхи такого добра несповідимі. Ну, зараз трохи інший час, і відики могли б бути бізнесовими штурмовими гаківницями. Що ж вони «штурмували» у Львові? Генерал від економіки Едуард Халілович Надоршин, мабуть, мав скруту в колі сім'ї, бо один апарат реалізував зятю. Сергій Олександрович Савенко, який має клопоти із зовнішньоекономічними зв'язками і розгорнув свою контору у Відні, на якомусь етапі, мабуть, з почуття ностальгії, продав один з десяти пристроїв Л. Д. По-дугольниковій. Вона працює на нашій, українській території заступником згадуваної генеральші від дитячих закладів Л. М. Зінюк. Сам президент уже реалізував майже всю свою «комерційну» заначку. Але який це бізнес у нього виник з львівською міліцією? Один магнітофон рушив туди. До речі, ім'я В. О. Рибинка мусимо назвати ще ж раз. Можливо, всує, але дуже вже твердо…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"