Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1992 №11 Сторінка 4

Перець 1992 №11 Сторінка 4. попало. ЧОРНА ОБРАЗА є Ти чого то в зоопарку Бився з Митрофаном? Бо він мене торік іще Назвав павіаном. Так чому ж ти йому зразу За це не віддячив? Тоді я ще павіана Живого не бачив. ДО 7О-ЛІТТЯ ВІ Іван АДЛОВ. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА. І КРУГЛА ХАТА ФОНТАНЧИК МИРОН З МІКРОФОНОМ і ПРЕДКИ И НАЩАДКИ : ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ НАШ ЖУРНАЛ! Прочитав школяр Євген У серйозній книжці, Щиро здоровимо найулюбленішого в народі поета-сатирика, перчанина Павла ГЛАЗОВОГО з його ювілеєм. НЯ НАРОДЖЕННЯ ГУМОР В ДЕФІЦИТІ Зайшов дядько до книгарні Міста обласного. Чи нема у вас, питає, Збірки Глазового? Продавщицю молоденьку Наче що вкусило: Вас, добродію, напевно, Возом зачепило. Це ж потрібно геть олії В голові не мати, Щоб такого дефіциту В продажу шукати! Дядько тяжко зажурився: Що ж мені робити? Я ж повинен неодмінно Збірку ту купити! Обступили дядька люди Та й питають в нього: А чому обов'язково Збірку Глазового? Чом не Пушика Степана? Та й Павличко в моді... Дядько й слухати не хоче: Глазовий! та й годі. Каже: Ми оце дізнались З кумом Опанасом, Що веселий сміх частково Замінює м'ясо. Півтори години сміху Тут і виникла ідея В кума Опанаса. Каже: Ось чому, Іване, Жити скрутно стало! Ми ж сміятися з тобою Зовсім перестали. А сміятись перестали, Бо немає з чого. Значить, треба роздобути Збірку Глазового! Кажуть, дуже смішно пише І талановито. Те, що треба! Заживемо Весело і сито! Хтось надіється на уряд, Дума нагодує. Не надійтесь! Україну Тільки сміх врятує! Люди, слухаючи дядька, Весело сміються: Ти диви, який розумний! Де такі й беруться! Тільки й ми не ликом шиті, Знаєм, що до чого! Через те й у дефіциті Гумор Глазового! Жив колись у діжці. І дивується хлопчак: Як це можна, тату, Щоб філософ і не міг Збудувати хату? Батько каже: Хто ж, синок, Лізе в бочку з жиру? То він хохму відколов, Щоб дали квартиру. Співав Мирон У мікрофон. Лауреатом став Мирон. Тепер Мирон велика цяця. А як по правді розібраться, То не Мирон лауреат, А мікрофонний апарат. У міському зоопарку Сталося це влітку Здоровенний лобуряка Плюнув мавпі в клітку. Мавпа плаче. Ми ж, говорить, Предки твої, враже! А самець її голубить І тихенько каже: Ти не гнівайся на нього! Він якийсь патлатий, Бородатий, кривоногий, Згорблений, кудлатий. На руці йому чорнилом Написав хтось ЕДИК... Може, він якраз, голубко, Наш далекий предок. СВЯТИМ МУЗЕЙ Двісті літ стояла церква Та й музеєм стала, Щоб публіка по квиточках її оглядала. Зайшла баба до музею, Цілує ікони, Відважує на всі боки Низенькі поклони. Біля виходу картину Вгледіла велику Й давай на ній цілувати Бородату пику. А ізбоку хтось промовив: Це вже бабі кришка... Кого ж то ви цілуєте? То ж Распутін Гришка! Баба швидко повернулась, Глянула лукаво: А ти мені не указуй,…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"