Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №07 Сторінка 6

(Гумор та сатира про літо, Народні усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1992 / № 07 / Сторінка № 6
Журнал Перець 1992 №07 Сторінка 6 - Гумор та сатира про літо, Народні усмішки. п е р Є Ц Ь перець У одному із своїх віршів-роздумів Володимир Іванович САМІИЛЕНКО (1864-1925) проголошує: Кожен працює нехай хоч для рідного тільки народу, І всі народи землі будуть щасливі тоді. Був наш поет, як ми тепер би сказали, інтернаціоналістом. І, звісно ж, не з тих (добре знаних нам) уболівальників за братерство вселюдське, які, аби запопадливо засвідчити свою начебто непогрішну вірність отому «інтер», ладні й од рідних тата з мамою носа одвернути. Україна то чи не найбільша любов нашого поета. Але, як то і властиво усьому чистому, щирому і святому, та любов не затуманювала його розуму, не під’юджувала на все «чуже» притьма як кібець на курку налітати. На відміну од нас сьогоднішніх, він із питанням мови міжнаціонального спілкування клопотів не мав просто міг із різним людом спілкуватися та до різних культур прилучатися. Бо не тільки рідну мову та російську, а й французьку знав іще з дитинства; досконало володів грецькою, латинською, італійською, іспанською, польською. В творчій спадщині В. Самій лейка не лише лірика, чудові взірці поетичних перекладів: є в ній і драматичні твори, і оповідання, і статті. Але особливо виявив він себе у гуморі, а перш за все в сатирі. сон II II II II Дмитро МОЛЯКЕВИЧ. ЕЛЬДОРАДО Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда, Кожний там живе щасливо Держиморда, держиморда. 1 В тій країні люблять волю, Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду Непідкупними устами, Там за правду щира дяка Батогами, батогами. Там неправді та злочинству Не вважають і на волос, Там злочинних зараз лають Та не вголос, та не вголос. Там уряд «блюде» закони, Дба про всіх, немов про рідних, За провинності ж карає Тільки бідних, тільки бідних. Суд там скорий: як ти винен, То зашлють «без проволочки», ивяжммшанммтямамввмевнвм 1 іМ авайте ж нам батіг, Я бачив сон, немов зібрались ми гуртом, Щоб справити велике свято; Багато нас самих сиділо за столом, І ще прийшло гостей багато. І гості ті були неначе й не чужі, Але було й одміну знати, Як кинулись вони прожогом до їжі, Забувши нас і привітати. І бенкет розпачавсь: як хижі ті вовки, Глитали гості нашу страву, А ми сховалися в далекії кутки І відтіль їм співали славу. І як хто з них шпурне обгризений шматок, Ми кидались, як ті собаки, Ловили, хто пійма, й, вернувшися в куток, Слізьми вмивалися з подяки. А гості жерли все; роздулися, як піч, І, страшно вирячивши очі, Нас лаять почали, ми ж слухали ту річ, Як слухають слова пророчі. І кажуть гості нам: «Ми бити вас прийшли, Чи хочете, ми вас скараєм?» А ми вклонилися і смирно відрекли: «Від вас батіг нам буде раєм». І гості крикнули: « Бо в нас немає чим вас бити». І миттю кожен з нас по батога побіг, Щоб волю тих гостей чинити. І пуги принесли, і полягли самі, Немов на тирлі тії вівці. Та й кару прийняли, а як устали ми, Було червоно на долівці. Вони ж гукнули знов: «Скажіть ви нам тепер, Чи нас ви любите, як бога? Чи не ховаєте в душі яких химер Та проти нас заміру злого?» І знов ми відрекли: «Ми любим тільки вас! Нема в нас іншої святині». «Так доведіть же нам, як любите ви нас, І покажіть на власній спині!» Тоді на честь гостям звірями стали ми Й змішалися в безладній січі: Ми бились, різались, топтались чобітьми, І брату брат плював у вічі, А інший сам собі давав ляща в лице І смикав голову чубату, А гості тішились та, дивлячись на це, Аж реготали на всю хату. І снилося мені: ми Матір волікли, Хто за косу, а хто за ноги, Зривали одіж їй, і били, і товкли, Аж кості хрускали в небоги. І стався дикий крик, пекельний, навісний Враз бризнули струмки криваві... Тут кинувсь я від сну, але той сон страшний Мене не кидає й на яві. У серпні 1893 р. е НА ПЕЧІ (Українська патріотична дума) Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був патріотом За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом. А не винен, то й відпустять Без сорочки, без сорочки. В тій країні всякий може По заслузі шани ждати: Там на те хрести й медалі Для багатих, для багатих. Там тверезість у повазі, Видно скрізь тверезу спілку, Всі там п’ють самую воду Та горілку, та горілку. Там всі люди роботящі, Там нарівні з мужиками Всі пани працюють щиро Язиками, язиками. Там велика воля слову: Кожний пише все, що знає, І цензура ліберальна Все черкає, все черкає. Там письменникам за працю Сам уряд складає дяку І з тріумфом їх провадить В Сибіряку, в Сибіряку. Там говорять по-французьки Не то значні, а й лакеї, і пани всі мови знають Крім своєї, крім своєї. Там зібрались всі народи: Москалі, «хахли», поляки, І живуть вони так дружно Як собаки, як собаки. Там живе племін усяких Престрашенна мішанина, І за те той край зоветься Русь єдина, Русь єдина. З січня 1886 р. НЕВДЯЧНИЙ КІНЬ Хто в воза коней запряга, То гречно їх не просить. Та добрий…
 Гумор та сатира про літо  Народні усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"