Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №17 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1993 / № 17 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1993 №17 Сторінка 3. «Одному італійцю ми довго говорили, що Україна незалежна держава, Президентом якої Кравчук. З глибоким розумінням він кивав головою, а врешті сказав, що йому дуже подобається наш президент Єльцин...» Це, як ви зауважили, цитата. З розповіді сучасного інтуриста. А поділився він спогадами в одному зі львівських часописів. Ось ще один уривок: «Нас відразу ж упізнають. Навіть тоді, коли ми одягнені в «адідаси» чи «пуми». І якщо тобі сказали «руссо», то марна справа доводити, що ти українець чи литовець». Так, нас пізнають здалеку. І не тільки іноземці, а й ми самі себе починаємо краще розпізнавати у європейському чи навіть світовому мурашнику. Якщо розповідають, що якийсь мандрівник найняв призера чемпіонату з метання молота, аби той перекинув контрабандний пакунок через державний кордон, і той таки швиргонув його мало не до столичних околиць сусідньої країни, я не питаю, де то сталося таке диво. Я знаю, що ці змагання відбувалися не інакше як під Мостиськами. І не тому, що раніше чув чи навіть уже писав до «Перця» (а таки писав), просто переконаний: тільки мої краяни і здольні до таких дивоглядних досягнень. Всяк пхається за кордон, ніби там копають гетьманську скарбницю і може щось перепасти. Й таки перепадає. Всім: гендлярам-туристам, транспортній конторі, яка* везе їх, митникам, які мають невсипуще око, чемпіойові, який закинув пакунок під Варшаву. Ну, всім, щоб не писати «і т. ін.» Перепадає зелененькими, перепадає і на горіхи, щоправда, значно рідше. Ось що сказав «на духу» молодий митник, а обнародував заступник прокурора Західноукраїнської транспортної прокуратури І. Саєн-ко: «...Коли зауважував якісь невеликі порушення, звертав на це увагу своїх колег. Мене почали уникати. Якось у кінці зміни до мене підійшла Т. і сказала, що мене всі бояться, не довіряють і доручили їй віддати мені частину заробітку відділу, бо разом працюємо і всі повинні бути задоволені. Вона вручила мені 100 доларів. Тоді сталося моє падіння. Я став уже «своїм» і почав робити як усі. Групи, що призначалися на контроль, в основному складалися із З 4 інспекторів, і рішення про полегшення митного догляду приймалися колективно. Коли група отримувала гроші, то вся сума (від 200 до 450 доларів) ділилася порівну. Рівнозначна частина виділялася для начальника відділу... Мені відомо, що провідники вагонів, які передавали працівникам митниці гроші, одержані від туристських груп, не всю суму передавали митникам. Крім того, провідники одержували від митників певні суми із цих грошей, приблизно по 50 доларів». Зрозуміло, не тільки митники заплю- щують очі на шалене хабарництво. . Може, скажете, про такий стан речей не знають транспортна міліція, СБУ, що безпосередньо «обслуговують» Мос-тиську митницю? Якщо ж скажете, то я вам заперечу: а чому тоді знають про це всі довкола від пластуна Ігорчика і до слюсаря Гайдука, хоч він «на то ся не вчив». Прокралася митниця, піймали кількох провідників з поїзда «Одеса-Перемишль», порушено близько 50 кримінальних справ. Однак, як вважає цитований заступник прокурора Саєн-ко, хабарництво продовжується, і чомусь нікого не можуть спіймати на гарячому. Він мене про те не питав, але може згодитися, якщо я висловлю припущення: хабарницький шарварок вирує через те, що, може, такі злочини у правоохоронної старшини вже перестали кваліфікуватися як порушення закону? Може. А люд тим часом їде, летить, крокує. І все за межі. Одні їдуть безоплатно, як, наприклад, фахівці бального танцю зі Льовова на всесвітній чемпіонат (виявилось, ніхто з них не вміє танцювати й «Подоляночку»), інші затуляють писки різному контролю зелененькими. А ще інші ще в інший спосіб. От, приміром, як зорганізували «вицєчку» до Рима побратими отого мандрівника, враження якого я виклав на початку цієї скорботної розповіді. Або: з яких причин повернулися голими і босими з Балкан хлопці, які збиралися допомогти грекам збирати врожай лимонів? Але ні. Візьму краще поїздку в Рим, до якого, вважали пращури, ведуть геть усі дороги. Київський комітет української като лицької молоді на чолі з Володимиром-Павлом Зваричем кинув заклик до вірних відвідати святі місця у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Хорватії, Словенії та Італії. І знайшов гарячий відгук, який, певно, пояснюється не тільки благородною метою, а й дешевизною подорожі всього якихось 40 доларів. Щоправда, з часом з'ясувалося, що дехто заплатив навіть по 200.…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"