Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №16 Сторінка 2

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1993 / № 16 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1993 №16 Сторінка 2 - Гуморески. Здоровенькі були, вельмишановні та любі мої друзі! Чудово розумію, що таке звертання може викликати у вас дещо іронічні посмішки: мовляв, яке там у біса здоров'я, коли життя таке настало, що дай, боже, ніг не простягти... Що ж, згоден, бо й сам удосталь накуштувався усього, чим пригощають нас із вами нездалі наші лідери, для котрих, як люди вже давно переконалися наочно, головне зовсім не інтереси народу, про що вони розпиналися на всіх перехрестях ще кілька років тому. як мовиться, у мене парафія, щоб чимось хизуватися. І все ж хочу нагадати думаю, це буде якраз до ладу про те, що якихось кільканадцять років тому тираж мого журналу перевалив далеко за три мільйони примірників і, висловлюючись по-спортивному, він впевнено лідирував у світі з-поміж сатиричних видань. Чим це пояснювалося? Згадую таке. Якось із друкарні хтось (хто саме, так і лишилося невідомим) поцупив десь сотню тисяч примірників щойно віддрукованого номера захищав чесних переслідування Здоровенькі були? чи будемо? СЛОВО ПЕРЦЯ ДО СВОЇХ ЧИТАЧІВ З НАГОДИ ПЕРЕДПЛАТИ-94 І НЕ ЛИШЕ її Ось чому й чуємо ми з вами дедалі частіше і в різних суспільних верствах: та навіщо нам отая розбудова, коли, ставши незалежними й суверенними, люди втратили геть усе, що мали, і ніяке світле майбутнє вже не світить не лише їм, а і їхнім дітям!.. От у зв'язку з подібними міркуваннями, на які зауважу наші трудівники таки ж мають підстави, мені б хотілося озирнутися назад, дещо згадати і висловити кілька думок, пов'язаних із моїм життям і моєю долею, які завжди були найтісніше пов'язані з вашим життям і вашою долею, дорогі мої співвітчизники. Ви знаєте, що Перець ніколи не був ні чваньком, ані самозакоханим бовдуром, ані хвальком. Не та, журналу, вже упакованих і підготовлених до відправки читачам. Факт крадіжки уявіть собі сповнив головного редактора Федора Юрійовича Маківчука великою гордістю і радістю. Чому ніхто не цупить «Комуніста України» чи «Під прапором ленінізму», говорив він, сидячи зі мною за чаркою доброї горілки. От коли вкрадуть бодай один примірник котрогось із цих журналів, тоді я повірю, що партійна преса пише правду і вона потрібна й цікава людям... Вловлюєте? Ось у чому суть великої популярності мого журналу. Він чи не єдиний серед багатьох видань, який, незважаючи ні на репресії, ні на цькування усього чесного та щирого, ні на тупе самодурство і мстивість цековців і найвищих урядовців, усе ж таки говорив правду. Нехай часом не на повен голос, нехай інакомовно, але говорив. І, скільки було сил, трудівників од самочинства з боку власників м'яких крісел. За це мені не раз доводилося ой як скрутно. Скількох моїх одноперчан було розстріляно та запроторено до гулагівських катівень, скількох доведено до інфарктів та інсультів... І все ж при вашій повазі й підтримці журнал вижив і вистояв. Отож, шановні й рідні мої, якогось особливого щастя ми з вами таки ж не мали. І здоровенькими були не дуже. Та й матеріальними набутками похвалитися не можемо. А те, що минуле інколи малюється в нашій уяві ледь не рожевеньким і благоліпним, то така вже людська природа: гірке й лихе швидше вивітрюється з пам'яті, аніж щось добре... Ну, а те, що маємо сьогодні, ми ж із вами й породили. Кого ми наобирали…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"