Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 1993 №18 Сторінка 2

Журнал Перець 1993 №18 Сторінка 2. Не чую!.. Щось не чую я голосу обурення. І запальних до істеричної гикавки! промов. Ну, геть-чисто нічого не чую. Усе тихо й глухо, як у колгоспному клубі після брифінгу. Тільки лушпиння соняшникове під ногами і шелестить... А як же славно все колись гуло! На всеньку Неньку! І по радіо, і по телебаченню, і з трибун... Фанерно-диктових. Вийде якийсь розбу-довчий Демосфен, краватку на шиї попустить, графин води вибуль-кас і давай зал, як із лійки, словесами поливати. Про загибель національної культури. Було, знаєте, чого і людям бувалим послухати, і дітвакам переполоханим повчитися. Як затято боротися за відродження історичної спадщини та цнотливу чистоту нашої співучої мови. І як, значить, скидати із себе ярмо імперсько-шовіністичних зазіхань. А то он до чого усе дійшло! На Україні начебто живемо та ніде нічого українського немає. В офісах, куди не прийди, скрізь по-московському «акають», на полицях книжкових Карамзин із Соловйовим лежать-відпочивають, а Господи! Ти ж колись із хаосу світ створив... Допоможи Україні! Е, так тоді ж не такий хаос був... В о № на установах... На установах також усі вивісочки на російській, бусурманській мові, понамальовано. Русифікація, словом... Хоч гвалт кричи! От наші на-ціонал-патріоти, доземний уклін їм, і крикнули. І добряче, слід сказати, крикнули. Що аж у парламенті відлунило. Не безрезультатно, правда. Бо маємо тепер і прапор свій, і символіку національну, і Закон про мову... Тепер і ми, виходить, не безбатченки. А правнуки славетні. Заживе, здавалося б, і наша Україна своїм самобутнім життям. Незалежним та воістину самостійницьким, ні до кого в кишені не зазираючи. І розквітнуть мистецтва та ремесла... Як і має бути у національній державі. ...Аж доки на Хрещатик не вийдеш. І сам на власні очі усього не побачиш. А побачити теж є що. Недарма ж стільки років патріотичні мужі списи ламали. Як-не-як, у Європах жити починаємо. Не в якійсь там москальській імперії із азіатськими атавізмами. А на перехресті світової цивілізації... А на перехресті як на перехресті. Люд всілякий вештається. От і позаміняли продмаги на шопи, а третьорозрядні кафе на біз-нес-клуби з казино. А реклами скільки. Поліглотом треба стати, аби усі ті вивісочки прочитати. От і біжимо хто на курси англійської, хто італійської... Хоча в цьому теж є свій сенс і навіть непоганий. Коли життя таким омето-інстеро-вим стало. Що навіть нема коли у цій коловерті і слова материнсь- кого згадати. Щоправда, і згадувати особливо нічого. Бо побазікати про національну культуру це одне, а зробити для неї щось це вже зовсім інше. І щоб викинути із шкільних підручників Льва Толсто-го, поставивши на його місце детективи Чейза, багато розуму не треба. Треба щось інше хоча б почуття власної гідності. Якої теж ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати! Сьогодні ми зібралися у цьому залі, щоб розглянути одне питання, яке для нас і для нашої держави в цілому є нині найважливішим. Отож, не будемо відтягувати, а відразу перейдемо до роботи. Шановні колеги! Ви знаєте, яку економічну кризу переживає сьогодні наша країна. Як нині важко живеться більшій частині населення. І наскільки підупав державний…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"