Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №15 Сторінка 4

(Народні усмішки)
Журнал Перець 1993 №15 Сторінка 4 - Народні усмішки. НЕ ДУЖЕ СУМУЙ, НЕ ДУЖЕ РАДІЙ... МЕНШІ ПОРЦІЇ Набридло дивитись телевізор. З рік тому читати детективи. Ще раніше високохудожні романи і повісті. До липня ще читав календар. Не увесь, правда, а лише те місце, де пишуть про схід і захід сонця. Для оптимізму. Дивишся: день на хвилину побільшав. І хоч за цей час ціна на квитки в автобусі зросла уп'ятеро, але ж і світла додалось на мить. У душі. Нам так собі, за нізащо, жаба цицьки не дасть. Але кинув і календар: завелась і там чорнуха ніч почала додавати. Автобуси ще подорожчали. Інший у розпач би впав. Однак, якщо подумати, все й на краще. Не будеш їздити не слухатимеш транспортних теревенів про те, що і там погано, і тут недобре, і скрізь негаразд. Йдеш пішки, життя споглядаєш. Без втручання і з того боку, і з твого. Он горобці бавляться в зіпсований телефон й іржуть наче коні, з доброго настрою... А це непогано, загалом, сказано бавляться у зіпсований телефон. І в мене він зіпсований. Хотів викликати майстра, але за ремонт така ціна... Хоча, може, й до кращого, що він мовчить. Інакше дзвонили б, скаржились на життя. А ще: Чи не міг би ти до зарплати... Настрій знову піднісся. Горобці не такі вже й безтямні сучасники. Дещо знають. Зіпсований телефон зовсім не прикра річ. Навпаки. І як це раніше не приходило до голови?! Взагалі жили, як худоба, без думок і аналізу. А тепер... Ой, що це? Електроплитка згоріла. Біда. Велике лихо. Бо газова зіпсувалась ще торік. А нова не то півмільйона, не то мільйон коштує. Зрештою, для мене, різниці жодної. Хай сушать голову, купувати чи ні, ті, у кого є гроші. Ото, мабуть, їм безвихідь. Уявляю. І анальгін не допомагає. Знову ж таки я у виграшному становищі. Якщо тверезо поміркувати... До речі, про тверезість. Для мене вона стала нормою життя. І без екстрасенсів, і методу Довженна. Глянеш на ціну йдеш пити воду. Здорово. І знову ж таки голова не болить. Можу з повним правом написати у шлюбному оголошенні, що не маю згубних звичок. Бо й не курю вже. І щодо шлюбу теж утримуюсь. Може, й він згубною звичкою виявиться. Людина себе не знає. Але повернуся до тверезих міркувань. Ну, згоріла електроплитка. Ніби непоправне сталося ніяк бульби насмажити. А з іншого боку економія. За її рахунок куплю тієї ж бульби і пектиму у дворі. Смачна виходить! Оближешся. З крупною сіллю, з огірочком і... Ні, мабуть, не зможу у дворі. Вчора з балкона штани вкрали. Мали б сьогодні вкрасти, коли висохнуть. Все було розраховано збирався їх удосвіта зняти зі шнурка. А вкрали ще мокрі. Випереджувальний маневр. Не інакше, як хтось із військових. Аж душа радіє, що й ми тепер гав не ловимо. Народ дозріває, стає енергійнішим. Кажуть, коли американці починали, теж штани крали. А ще коней. А тепер за ними ніхто встигнути не може. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО БІЛЬШІ АПЕТИТИ їсти хочеться всім. У тім числі й кухарям та офіціантам. І при списанні продуктів у їдальнях та но враховується. Проте в багатьох трудівників вищеозначеної сфери апетити виявляються явно ппертрофова- ними. Очевидно, це вже профе- сійне. Ось лише кілька характер- них прикладів. У мальовничій Пущі-Водиці під Києвом, де пишна природа настроює на високий ліричний лад, а саме повітря, кажуть, лікує, є оздоровчий табір для дітей і молоді під бадьорою назвою «Вогник». Із яким вогни- ком працює тут обслуговуючий персонал їдальні, свідчить те, що юному поколінню подають переполовинені порції страв, окрім, хіба, м’ясних. Що стосується м'яса, то його вміст у стравах складає не половину, а третину або й чверть норми: замість 60 20, а то й…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"