Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1993 №04 Сторінка 2

Журнал Перець 1993 №04 Сторінка 2. Є ЗАПИТАННЯЧКО! Володимир СТРЕКАЛЬ Мал. В. СОЛОНЬКА ОПОЗИЦІЯ пониження квартири «с целью НЕ ПО МАСЛУ ЗВІДКИ ПОЛОВА? В. ЧЕПІГА. ОДАТОК ЗА ПІВМІСЯЦЯ. Мої І і а «цель але без й інструкції нині не рівно вісім років, зосталася «целью», НА ЯКИИ ПОВЕРХ? В хаті сварка превелика, В хаті тарарам. Жінка лає чоловіка: Стид тобі і страм! Я кручуся, я верчуся, Все роблю сама. Ну, а ти підкрутиш вуса І тебе нема. Ходиш-бродиш, п’еш-гуляеш, Як чортополох. Все, що я роблю одна лиш, Слід робити вдвох. Радість би була велика, От жили б усмак!.. Він же вус єхидно смика І говорить так: Ти мене й раніш пиляла Та кляла без меж, І свинею називала, І ледащом теж. На горішній поверх Києва Печерськ я здерся, щоб посприяти Михайлові Івановичу Пальчику спуститися вниз. Закортіло ж йому донизу не просто так, не з доброго дива. Тут ціла історія. Говорячи з пафосом історія Вітчизняної війни. З неї фронтовик Пальчик вийшов інвалідом, але сорок років по тому не докучав врятованій ним і його ровесниками батьківщині своїми болячками та хворобами. На сорок першому ж році йому стало важко. Не Ь матеріальному розумінні: тут наші ветерани завжди демонстрували і демонструють нечувану в світі стійкість і невибагливість. Просто Михайлові Івановичу стало важко по кілька разів у день спускатися і підніматися сходами до своєї однокімнатної квартири на останній, п'ятий поверх будинку по вулиці Глазунова. Озброївшись відповідним медичним висновком та добряче попошкутильгавши бюрократичними коридорами ще тієї застійної влади, фронтовик-інвалід став зрештою героєм рішення № 32 Печорського райвиконкому від 28 січня 1985 року про заміну йому зтажности». Відтоді минуло пониження» так і «пониження». І от якраз у ювілейний для Пальчика січневий день року 1993-го я піднявся на Печерськ, щоб у коридорах уже нової, демократичної влади таки ж допомогти ветеранові спуститися кількома поверхами нижче. А для початку ознайомитися з документами. Цьому передували десять днів, протягом яких я не міг додзвонитися до начальника квартирного управління міської держадміністрації В. Д. Бондаренка, а додзвонившись на одинадцятий, довідався від Володимира Дмитровича, що з подібних питань він особисто не приймає, позаяк «усі прагнуть попасти до першої особи, у той час, як є люди, в компетенцію котрих саме і входить їх розгляд». Прислухавшись до мудрої поради, я й потурбував компетентного завідуючого відділом обліку, розподілу та обміну житлової площі Печорської держадміністрації М. К. Нестерчука. Микола Костянтинович зустрів фейлетоніста привітно, по-братерському й навіть показав здаля стареньку теку з написом на палітурці «Пальчик М. І.», яку він спеціально приготував. А показавши, порадив попередньо звернутися саме до першої особи в районі глави адміністрації Л. Г. Косаківського, щоб «представитися і одержати «добро» на ознайомлення з Пальчиковою текою». Л. Г. Косаківський без бюрократичних зволікань демократично…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"