Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1994 №06 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1994 / № 06 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1994 №06 Сторінка 4. МИРОТВОРЧІ сили В кутку подвір'я день при дні До крові билися Півні. Як не старались Кури їх мирить, Та де нічим не вговорить! Отож Орла нарешті попросили: Пришли-но, царю, миротворчі сили! Доволі литися вже крові! Нам треба миру і любові, А не убивства і калік... І цар прислав до них Шулік. І швидко втихомирилось подвір'я! Навкруг кістки лише та пір'я... Пішли чутки в усі кінці: Шуліки мир боронять... Молодці! Петро ГРИШКО. СУПЕРЕЧ деяким ну, дуже поінформованим! джерелам, з українізацією України (та ще й, певна річ, суцільною! та ще й гвалт приму совою!) у нас помітних зрушень поки що не спостерігається. Легше, либонь, білого ведмедя навчити розмовляти по-папуаському, аніж переконати зденаціоналізованого Кешу з-під Жмеринки, який у слові «по-русски» робить п'ять помилок (пише: «па руські»), що його рідна мова все-таки українська. Ну, та з Кешею все ясно. Як і з тими войовничими крикунами, котрі, виїхавши колись із-під Воронежа чи з-під Бєлгорода, й досі, окрім «общепонятного», ні бель-меса не тямлять. І не хочуть тямити. їм глибоко начхати, що великий російський письменник Лев Толстой в оригіналі читав Шевченків «Кобзар», співав українських пісень. І що, з іншого боку, хлопець зі Львівщини Омелян Прі-цак, опинившись свого часу не з доброї волі у Сполучених Штатах, не отав репетувати, щоб усі американці заради нього негайно перейшли на українську мову, а спокійно взяв та й вивчив англійську, а за нею, поступово ще 50 мов. І став професором Гарвардського університету. І каже: начебто нічого, ця обставина аж ніяк не заважає йому жити, дихати, почуватися повноцінною людиною та ще й істинним українцем. Отже, біда не в тому, хто які мови знає. А швидше у тім, що з умовами для вивчення тієї ж української у нас дуже не дуже. Бракує підручників, словників. Полиці якоюсь мірою нагадують інтер'єри заштатних сільмагів післявоєнних років, де поряд з прілими цигарками й іржавими оселедцями стояли твори Панаса Мирного та Квітки-Основ'яненка... З тою, правда, різницею, що, замість дешевеньких цигарок з оселедцями, в сучасних книгарнях лежать «снікерси», «тампекси» й «адідаси», а замість української класики «Секс для двох», «Любов у космосі», «Потвора приходить опівночі» й інші подібні духовні цінності. З періодикою та ж петрушка. Кіоски тріщать від похабнючих «Анекдотов», а українська преса, в кращому разі, соромливенько тулиться собі десь у куточку. Наше гласнолюбиве керівництво, потужно вітійствуючи перед усіма «мік-рохфонами» про розбудову української незалежної держави, дало широку можливість вітчизняній періодиці цілком незалежно конати від паперового й фінансового голоду. Знаменно, що в багатомільйонному Харкові колишній українській столиці на сьогоднішній день уціліла одна-однісінька україномовна газета! Залишимо це на совісті наших законодавців та урядовців, разом посібників, книгарень з усією президентською раттю. Але є, є ще одна віддушина, є ще одне дзвінкоголосе незамулене джерело, до якого можна щодня припадати і пити уволю оту чисту, прозору, криничну воду рідного слова. Так би мовити, газета без дротів і без відстаней радіо. А до того ж іще й телебачення. (Правда, останнє українські програми бере далеко не скрізь технічних можливостей, кажуть, чортма!). І все-таки, все-таки. Вмикаємо, чуємо: Шановний депутате, ви обговорилися... Ну, це ж буде дуже невдобно! Треба спочатку послати документ на обслідування. А взагалі, треба активніше приймати участь в обговоренні, то й питань не виникатиме. Питання, а точніше, запитання, звичайно, виникають. Але що вдієш: наші депутати, як відомо, народні, отож і розмовляють вони, як і переважно весь наш зінтерна-ціоналізовано-спролетаризований народ суржиком. Але якби вони брали (а не приймали!) активнішу участь у розв'язанні мовної проблеми, піддавши її ретельному обстеженню (а не «обслідуванню»!), то вони все рідше й рідше б «обговорювалися», і нам з вами не було б за них гак «невдобно»... Ану ж перемкнемо програму! О, чується, щось про мову: Словарний запас нашої мови поповнився, впевнено рече диктор, явно не зазирнувши перед цим у словник. А ось і вечірня казка для дітей. Автор відомий український письменник і літературний критик. Йдеться про вітер і про билинку, яка вмовляє вітер повіяти. Добре, каже той, я по НІХТО НЕ ВИНЕН А одного дня не стало мишки, Ну, чого це ти, Микито, П'єш отак несамовито? 3 горя п'ю, бо є причина, Бо щодня гризе дружина. Ой, гризу, що є, то є, Мовила…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"