Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1994 №06 Сторінка 2

(Гуморески)
Журнал Перець 1994 №06 Сторінка 2 - Гуморески. Соло для концерну з трубою Мал. С. ФЕДЬКА пегес-ііа О. ПОЛТАВЕЦЬ, В. ЧЕПІГА, музикознавці Перця. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО «і ремонт дапамогтй Шановні друзі-читачі! Все важче і важче стає фейлетоністам дохідливо і зримо відтворювати на папері нашу розкошлачену і перекособочену дійсність. Звичними іронічними та саркастичними засобами вже не охопиш повною мірою всього розбудовно-перебудовного свинства. Доводиться шукати якісь інші прийоми, вдаватися до нетрадиційних методів псування настрою передплатникам. От і ми, приступивши до цього матеріалу, довго думали-гадали, аж поки одному з нас не стрельнуло в тім'ячко: музика! Музика і спів ось те, що найвиразніше сформує уяву про життя і драматичну кончину об'єднання «Украгроспецпоставка»... Отже починаємо. Увертюра, кантата, величальна. Звучить щось одне з них. Вступає двохсотго-лосий хор, який оспівує діяльність спеціалізованого виробничого об'єднання матеріально-технічного забезпечення «Украгроспецпоставка» у рамках концерну «Украгротехсервіс» колишньої «Сільгосптехніки». А діяльність ця і справді гідна оспівування: «Спецпостав-ка» двадцять років забезпечувала кілька сот підприємств республіки усім необхідним для ремонту і повноцінної роботи величезного машинно-тракторного парку України. Забезпечувала, забезпечувала, за... ...аж поки у листопаді минулого року не вийшов на адміністративні підмостки Міністерства сільського господарства і продовольства В. І. Шустик директор племзаводу «Бортничі», що в Бориспільському районі лід Києвом. Із тих підмостків виконав директор сольний номер, звернений персонально до міністра Ю. М. Карасика, проспівав щось на зразок думи про те, що, за його спостереженнями з Бортничів, головне підприємство «Украгроспецпоставки», розташоване в столиці, ні біса путнього не робить, а тому він директор Шустик просить міністра Карасика передати йому таки ж Шустику усі будівлі, споруди, устаткування та інші матеріально-технічні цінності цього нездалого з бортничівського ж погляду підприємства для використання на благо племзаводу. Судячи з усього, директорів солоспів припав міністрові до душі. Бо Ю. М. Карасик негайно перебаритонив Шустикову думу своїм підлеглим для реалізації. І вони б таки передали головне підприємство бортничівському солістові, неодмінно передали б. Якби... регеє-иа Яків Олександрович набрав останню цифру й застиг. Грицю? гукнув він через секунду в трубку. Це Яків. Що робиш? Відпочивав? То добре. Двадцять п'ятого день мого народжен- ня. Не забув? Запрошую... ід щирого серця... Що т-ти кажеш? А ти постарайся... Постарайся, кажу! Хай підмінять. Без тебе, сам розумієш, не те свято... Ну, бувай. Поклавши трубку, Яків Олександрович гля- Яків Олександрович турбує. Запрошую вас двадцять п'ятого до себе на день народження. Так... Від щирого серця... І дружина дуже рада буде... Що ви кажете?! І ніяк? А як відкласти? Ви так думаєте? Ну, все'дно, постарайтеся... Теж ні? Звичайно, Яків Олександрович потер нув на дружину. Підмінять? запитала Ганна Василівна. Ти що, жартуєш?.. Та Кузякін і слухати його не буде. Стане він порушувати графік, як же! Кому тепер? Бойчуку, Яків Олександрович знову зняв трубку. Льоню, ти?.. Це Яків. Відпочиваєш? Ні? Це добре. Двадцять п'ятого пам'ятаєш?.. Еге ж... День народження. Так. Запрошую. Від щирого серця... Що ти кажеш? Ай-яй-яй... А що, хіба, крім тебе, й послати нікого?.. Поговори,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"