Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1994 №23 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1994 / № 23 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1994 №23 Сторінка 3. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Відклав голови для кота, але якщо братимете уступлю вам Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Усе частіше акселеровані дітки й внучата питають нас, кандидатів у пенсіонери: «А що це ви там таке сімдесят з гаком літ будували-будували, аж поки воно само по собі не розсипалося?». І мимоволі рука тягнеться до потилиці. Або до лисини. Бо й справді дідько його знає, що воно таке було і як воно так вийшло! Хоча дехто каже, що ні. Що було воно таки щось путнє, а розвалилося не само по собі, а через «горбачевщину» із її «двурушмичеством, обманом мил-лионов людей» та ще через «так назьюаемьіх демократок», які прийшли до влади три роки тому, та ще через пана Кравчука, який намагався «доконать «неньку»-Украину в угоду своим заокеанским хозлевам, внутренним «друзьям» народе и открьітьім уго-ловникам» (читай тижневик соціалістичної партії України «Товариш», № 45 (110) за листопад 1994 року). Чимось таким призабутим, але воднораз таким близеньким війнуло від тих рядочків. Тут і «друзья» (в лапках «друзья», отже, треба розуміти ер аг«И) народе», які підривають Україну зсередини, тут і їх заокеанські хазяї, які сплять і бачать, як би її згамати ззовні. Зовсім, як у передо» и-цях 30-х років! Чи ж не смішно: понад сімдесят років дурили мільйони людей і то нічого. Морили їх штучним голодом, гноїли в гулагах і тюрмах, замордовували у катівнях, розстрілювали без суду і слідства, виселяли цілі народи і то як належне. Підштовхували Птлера до розв'язання другої світової війни, щоб потім, «грам я огнйм, сверкая блиском стали», увірватися в Європу з «освободительной миссией» «малой кроеью, на чужой территории» (якою кров'ю все те обернулось, ми знаємо), це все нормально, усе прекрасно. Безцеремонно захоплювали чужі території, несли на кінчиках багнетів «освобожденне» туди, де нас не просили, мало не спричинили третьої світової, вже термоядерної (згадаймо карібський конфлікті), то все чудово, то все наша славна історія. А тому вимагається: проголосити 7-8 листопада державним святом. Ні більше, ні менше. І так далі, вимог багато. Думоньки з приводу А що? Якби іще трошки то, диви, й усьому світові принесли б радість і щастя стояти у чергах, давитися у переповненому транспорті, матюка- тися на підлеглих і стояти навитяжку перед начальством, одноголосно схва лювати маразматичні прожекти та дякувати рідній партії і «личко» за наше щасливе майбуття. Строки якого доводилося щораз відсувати все далі й далі. Та де но взялася розпротака-сяка горбачовщина з її повальним «обманом мільйонів людей» і так звані демократи, які три роки тому прийшли до влади!.. Як прийшли, де І коли цього «Товариш», правда, нам не пояснює. Тут, може, криється тонкий натяк на то, що Леонід Макаровим у минулому був зовсім не секретарем ЦК, а політв'язнем, засудженим за пропаганду антикомуністичних ідей?.. Хоча ні, він у товаришів із «Товариша» вважається перебіжчиком у «ворожий табір», слугою заокеанських хазяїв і внутрішніх «открмтьіх уголоеникоо». Ну, тоді, мо же, Іван Степанович свого часу постраждав за приналежність до Гельсінсь-кої спілки, а нам цей факт просто був невідомий? Чи, можливо, наш двічі пром'єр ще за часів Леоніда Ілліча виступав за відрив України від Радянського Союзу? Або, може, наш високоповажний нинішній спікер, до речі, обраний на останньому з'їзді ще…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"