Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1994 №10 Сторінка 3

(Усмішки)
Журнал Перець 1994 №10 Сторінка 3 - Усмішки. Шановний пане Президенте! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановний в. о. Прем’єр-міністра! Тільки лиха година змусила мене взятися за перо. І звернутися до Вас усіх по дісву допомогу... Взагалі, за роки своєї ризикованої трудової діяльності побачити довелось мені чимало. Проте до такого зухвальства та наруги, як дожився я оце у нашій молодій розбудовчій державі, і казати нічого. Отже» розповім усе в хронологічному порядку. Взяли ми кілька років тому зі своїм корешем Шурою Сизооким рекетирський підряд на обслуговування кількох комерційних структур. Діло, знаєте, хоч і нове для нашої кишенькової кваліфікації, зате прибуткове. Та й потім, як вчать батьки ринкової економіки, їсти хліб з маслом та їздити на «Мерседесах» хочеться усім. То чом би і нам, як той казав, не підробити на бідон гасу. Коротше, раз на місяць робили ми планові відвідини своїх грошовитих клієнтів. Не можна сказати, що скрізь зустрічали нас із відкритими обіймами, але сервіс та пошана завжди були на рівні як у турецького паші. До того ж жодного разу не виходили ми із офісу із порожніми кишенями. Принаймні, кілька тисяч огірків, чи то пак зелененьких, та лимон до коньяку мали завжди... Аж поки не набрели до цієї конторки. Де, по суті, і розігралася та ринкова драма. Зайшли, словом, під ту фірмову вивісочку «Як живеш, Панасе!» І одразу до її директора. Ознайомили його, так РЯТУЙМО ВІДКРИТИЙ лист би мовити, усно із протоколом наших намірів. Щоб, мовляв, за охорону платив, якщо не хоче на цвинтарну тусовку раніше строку загриміти. І чекаємо... А клієнт у наш бік навіть і не дивиться. Сидить під якоюсь еротичною аквареллю, де напівгола баба на тапчані лежить, і сірником у вусі ліниво колупається. Що, каже, нащадки князя Ігоря, по данину прийшли? За пепсі-колкою скучили?.. Шура, звичайно, від такої нешаноби аж зі стільця злетів. Кулацюри стиснув... А співрозмовник його наче як не помічає: А де я вам, каже, ту пепсі-колку із редискою візьму... Це вже, робін-гуди ви мої хороші, економіка. А хто у нас зараз тією економікою займається... Всуціль тільки баталії політичні. То по радіо, то по телебаченню, то у парламенті... Уже навіть на базарі спокійно насіння не полускаєш. Ось купував, так бабуся, поки не вивідала, яку партію я підтримую, і продавати нічого не хотіла. А економіка тим часом вщерть розвалена... А ви плати та плати за охорону. А з чого? Та що мені, зрештою, охороняти? Отой ксерокс, де замість копіювального порошку таргани діодами бігають... Та й потім тут уже до вас інші Айвенго побували. З податкової поліції та інспекції, правда... А ви хоч знаєте, соколята, як держава податками обкладає? Е... е... та ви нічого не знаєте. Якби знали, то й не приходили б. Та у мене цифр на калькуляторі не вистачить, аби оті всі статті податків вам порахувати... Наша жертва встала з-за стола і рвучко заходила кабінетом. А вам, безсоромні ви душі, пепсі- коЛу та канаву з ватрушками подавай! Цілі заводи он зупиняються, тисячі людей безробітними йдуть ітей году- І вати нічим. Культура гине... Купон…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"