Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №13 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1995 / № 13 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1995 №13 Сторінка 4. п е р е ц Моє життя з недавніх пір несподівано урізноманітнилось і набуло для чималої купки знайомих солодкий принад розпусної богеми. Принаймні більшість колег при зустрічі зі мною загадково посміхаються. А один старий батяр, що тривалий час приголомшував інтелігентний Львів розповідями про подолання небувалих сексуальних вершин, побачивши мене, схвальне торкнувся моїх сивих скронь і втішено зітхнув: І хто б міг подумати, що в такому миршавому тілі така силаї Інший, надзвичайно серйозна людина, який колись на рівному місці, якщо йому доручили вести партзбори, міг виключити з партії навіть основоположників наукового комунізму, заохочувально поплескав по плечах: При такій потузі, як у тебе, народ дуже скоро добере винищене більшовицькими авантюрниками. Знайомі жінки ж уважно розглядали 1 мене, ніби бачили вперше, і через третіх осіб цікавились, чи їм я салати з кульбаби. Спочатку я дуже дивувався зі свого нового іміджу, обурювався і був переконаний, що плітки поширювала одна поетка, якій я декламував на якійсь вечірці вірші Омара Хаяма. Ви гангстер, підсумувала вона наше поетичне спілкування. Хто б міг подумати, що у вас киплять такі пристрасті?! Все могло кінчитись нормально, але я не захотів їхати до неї «на горнятко кавусі». «Це вона, не інакше, мститься», часом думав я, дошукуючи причини незапрошення на традиційний виховний урок в сусідню школу, куди раніше мене водили як зразок порядної і чесної людини. І ось маємо уже не довіряють. Тим часом причина була надзвичайно прозаїчна, хоч і не така проста, як програма селянської демократичної партії. Якось 2 зимової пори я зауважив, що перестали дзвонити дружині. Квартира почала перетворюватися з переговорного пункту в спальний номер. І я з задоволенням подумки відзначив, що хвороби приковують до ліжка не на 3 5 днів, як твердила шкідлива для народу радянська медицина. Можливі навіть летальні наслідки. Потім я зауважив, що не дзвонять і до мене. А мали б. Михайло віддати борг, Орест запросити на забаву. Натомість тиша. Я ж дзвонив куди завгодно. І додзвонювався. Правда, мені завжди дорікали, що не буваю вдома і дзвонити до мене все одно, що в рейку під мостом. «Мабуть, завів когось?» Так минуло зо два тижні. Аж поки я не зателефонував до сина в Київ він мав мені повідомити, чи не надумав одружуватися, але чомусь мовчав. І тут все з'ясувалося. Ні, не з його шлюбом, бо й досі не може остаточно вирішити, що краще шлюб чи дружба. З'ясувалося, що я дзвоню не зі свого номера телефону. З Тату, співчутливо сказав він. Не нервуйся. У тебе будуть нащадки, хоч, можливо, і не під нашим прізвищем. Але чому ти дзвониш з чужої квартири? Хай би наші внутрішні справи залишились поміж нас... Як це з чужої? обурився я. А так. У тебе номер 64-99-86, а дзвониш з 65-67-36... Позаяк він ще не вирішив, що краще шлюб чи дружба і мав час бавитися у винахідництво, то вечорами на зекономленому від розмов у ліжку і на кухні часі сконструював на апараті панель, яка вказувала номер телефону, з якого дзвонять. Я негайно поклав трубку і подзвонив до колеги у Львові, аби він зателефонував мені за новим…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"