ГУМОР І САТИРА

Перець 1995 №18 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1995 / № 18 / Сторінка № 9

Перець 1995 №18 Сторінка 9. Микола БОСАК. Мал. О. КОХАНА Мал. О. КОНОВАЛЕНКА : 4 Г У Ворзелі сосни, як уже десь писалося: хить-хить. А дуби у Ворзелі, як уже хтось казав: шух-шух. То велетні-дуби оповідають, як я на власні вуха чув, про те, що творилося тут не сто, всього десять літ тому. Це була своєрідна піонерська столиця. В п'ятнадцяти, не про дітей будь сказано, таборах, відпочивало, загартовувалось, оздоровлювалось, дечому навчалося за три зміни ого-го скільки тисяч дітей! А недалечко, в Бучі та Ірпені, також тих таборів таборів було! Кожного ранку курортне селище будили горласті сурми, гул машин-хлібовозок, стукання ножів, котрими шаткували такі салати, аж вітаміни з них вистрибували. Цілісінькі дні вулицями сюди-туди під горни і барабани марширували піонерські ланки, загони та дружини. Вечорами ж палахкотіли традиційні багаття, і хоч на них нічого не смажили, але на цю традицію дров вистачало. Не одне покоління киян, та й не тільки, у Ворзелі літувало. Але бебехнув своїм недосконалим реактором Чорнобиль, а за ним ще й ГКЧП, і перший осиротив піонерську мекку, а другий списав до архіву такий помітний прошарок населення, як піонери. Табори стали пустками. За дві п'ятирічки в більшості з них зі стін осипалась лицювальна плитка; як у казці про Мойдодира, кудись пішли паркани, вікна й двері. Території заростають щоліта височенними бур'янами, з яких ледве видніються постаті світового вождя, безрукі венеромілоські піонерки і одноногі з піднесеними в салюті правицями піонери. А над ними уміли ж і ми колись фарби виготовляти! повилущувані негодою та побиті іржею транспаранти про те, до чого потрібно бути завжди напоготові. У селищі оповідають, що в прекрасному колись «Світанку», «Сосновому бору» та інших почали ночами вити в бур'янах вовки, завелась нечиста сила, яка то віддає салют гіпсовим піонерам, то щось забирає. Люди мимо тих таборів поодинці і без дрючка вночі не ходять. Навіть вдень бояться, бо якась київська організація заорендувала корпус під тераріум, і втекла з нього гадюка. То зорзеляни місяць стоячи на стільцях спали, доки того плазуна не спіймали, а чи сам не сконав. Словом, марнується нажите в роки розвинутого соціалізму нерухоме народне майно, а в містах діти ціле літо деруть гороб'ячі гнізда, грають в «дурня», а то й ще гірше. За залізною логікою адмін-, проф-, сов-, ком-, дем- державотворців, якщо дітлахи босими ногами перегортають пилюку з цезієм і стронцієм на сільській вулиці, то вони загартовуються. А коли б для них відремонтувати літні табори і влаштувати відпочинок у лісовому Ворзелі, то там такий фон, такий рівень хтозна чого, що «ніззя». Тим часом факти говорять: «ззя». Жодного року після аварії на ЧАЕС не простоювали без запахів борщу та дзвінкого дитячого сміху «Енергія» (ВО «Київенерго»), «Лісовий» (Служба безпеки) та «Юність» (Укргазбуд). Замість розпеченого асфальту діти розкошують тут у хвойно-листяній прохолоді. Після цього озону, фруктово-овочево-соковітамінного споживання, лікування та розваг вони вертаються додому тугі, як огірочки, засмаглі, ніби профспілкові діячі з депутатами на своїх та чужих морях. Як і годиться восени, в парламенті, уряді, зацікавлених і не дуже міністерствах та відомствах починають загинати пальці, скільки-то вони дітей України за літо оздоровили, скільки мільйонів з мільярдами на те з бюджету розпустили. І щоразу все виходить гарно та мило. І ось ще одне літо корова язиком злизала. Десь там вгорі закарлючили свій вказівний, а воно…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"