Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №19 Сторінка 9

(Описки самоописки)
Журнал Перець 1995 №19 Сторінка 9 - Описки самоописки. «ГЛАШАТАЙ ТРУДОВОГО ДОНБАСУ» Першими образами на естраді у мене з партнером були солдат і старшина. Ми співали сатиричні частівки, акомпонуючи собі на акордеоні і гітарі. В одному шахтарському клубі ми запитали у електрика Васі: Ну, як наш виступ? Той стенув плечима: Самі чули, як реготала публіка, пожував цигарку і додав: Ось недавно виступало двоє з Москви. Один на роялі грав. То халтурники, хоч завісу закривай і жени з клуба у три шиї. Зніяковіли, коли дізналися, що мова йшла про дуже відомих артистів. Але в автобусі ми заспокоїлися. «Наша простота ближча шахтарям, ніж інтелігентність відомих артистів», розмірковували ми вголос під рохкання дизельного мотора. Партнер підтримав: «Дядя Вася це думка всіх шахтарів...» Одне слово, ми вирішили, що дядя Вася глашатай трудового Донбасу. Та коли через деякий час знову виступали в цьому ж клубі уже не з «солдатським номером», а в концертних костюмах, під акомпонемент інструментального ансамблю, нашим першим бажанням було дізнатися про думку «трудового Донбасу». Самі чули, як реготала публіка, сказав він, як і минулого разу, пожовуючи цигарку. От недавно у нас двоє з Києва виступало, на акордеоні і гітарі собі акомпонували. То халтурники! Хоч завісу закривай і жени з клуба у три шиї! СЕКРЕТНИЙ КОРЕСПОНДЕНТ У Клубі літераторів подарували мені значок позолочене перо, символ письменницької праці. Носив, як згадку про зустріч з «інженерами людських душ». І не думав про комічні наслідки. Приїхав якось у шефських справах до одного райцентру на Київщині. Ніч. У готелі жодного вільного місця. Але напівсонна красуня-адмі-ністраторка, побачивши мене, розквітнула привітною усмішкою. За кілька хвилин якийсь похмурий в окулярах чоловік був переселений у комірчину під сходами, а я вселився у просторий…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"