Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1995 №21 Сторінка 6

Журнал Перець 1995 №21 Сторінка 6. п е р Є Ц Ь V і і с; ю X X ш со О ш е а Ну, постривай! Скоро вже приїдемо до бабусі. Вона візьметься за твоє виховання! - НІКОЛИ не ЧНВ Від не ї * - модного ТРИВОГО СЛОВО...» г. X об Цяця, цяця кишеню к .4 ' Мал. А. АПЧЕЛА ПАРЛАМЕНТ І ШКВАРКИ А е '( X іншому І , І Дефіциту керівних кадрів нині немає. Куди не плюнь начальник. За вельми скромними підрахунками лише, скажімо, у Харківській області тільки президентів (фірм, корпорацій, товариств, компаній тощо) набирається понад двісті. А що вже казати про директорів! Про начальників! Про завідуючих! Кожен десятий директор. Кожен п'ятий завідуючий! Чого саме то вже не так суттєво. Головне керівник. І це якоюсь мірою правильно. Бо лише необізнана частина нашого дуже згуртованого суспільства вважає, що обіймати керівну посаду легко. Що то проста справа. Ой, ні, шановні! Хочете того, чи не дуже, доводиться будь-якому керівникові докладати море зусиль, витрачати безліч енергії, словом, крутитися, як в'юн на сковорідці. Якщо ви гадаєте, що безхмарно жи-такому собі директорові при-фірми «Укравтосервіс» пану Мстиславському, то дуже й дуже помиляєтесь. Якщо відверто, то спокою йому не дають клієнти. Він просто життя нема шляхетному панові. То се їм не так, то іще щось не до шмиги. Коротше нерви псують своїми претензіями. А вся штука в тому, що пан Мстис-павський не просто собі пан, а керівник. Керує він тією організацією, мається (принаймні, займатися) ремонтом автотехніки. Цілком імовірно, що вона б не дуже марнілася та псувалася та техніка, якби фірма одного чудового дня не повідомила у вигляді закличної реклами своїх потенційних клієнтів, що вона ладна ремонтувати будь-який транспорт за безготівковим розрахунком. Тобто приймати грошенята за перерахуванням. На цю заманливу пропозицію, самі розумієте, відразу й клюнули різноманітні І 1 І лиха дроти радіотеле-які регулярно хтось рве. 1 V г7 тепер власні ніжки УіОСЬК а * 111 л г » і І м веться ватної що Що то проста справа. Ой, чи них, капосних, ш со О X со О о к; о * Сьогодні ми поговоримо про забобони і нечисту силу ід І р І І а 9 »п т я » і 4 V? І г г АНТОНОВК Д ї ( ( ( г с І с (, і т І ( с ( г ( ' І г І т І г і Iі 1 І г 1 ( і І 1 Г «Енея у Києві» Олесь Іванович Жолдак 7ТП ( ( 1 написав ще у 1958 році. Але з відомих причин твір тоді не було надруковано. А оце поет, як кажуть, упорядковував свої «шухляди» і натрапив на «Енея». «Треба занести до «Перця», вирішив Олесь Іванович. «Треба надрукувати», вирішив Перець. І 4 І яка займає за статусом автотехніки. вона Й НЬЮТОНОВКА ї г г ( Г ' ( г г г тт г г ( І ( , - і 7 г І я і»; ч 'гі ц? « * Л І 1 відразу и клюнули державні установи. Та першою відгукнулася на цей заклик «Укравтосервісу» така собі пані Ставиць-ка, яка завідує філією кооперативу «Електросила» при одному вельми солідному підприємстві. Здала вона в ремонт автомобіль ГАЗ-24, заплативши за безготівковим розрахунком приватній фірмі «Укравтосервіс» не багато, не мало, а повновісних 300 мільйонів карбованців. У свою чергу директор фірми Мстиславський запевнив чарівну пані Ставицьку (і це обумовлено відповідною угодою), що на ці кошти буде неодмінно здійснено такі роботи: заміна старенького кузова, фарбування, заміна салона, акумулятора, тромблера, замків та іншого дріб'язку. Минув певний час і пан Мстиславський бадьоро повідомив клієнтці: Ваш кабріолет наче лялечка! Можете забирати. Зрозуміло, що пані дуже зраділа, бо не доведеться їй трудити, тюпаючи у справах свого підприємства туди-сюди. Відправила вона до приватної фірми свого водія і отримала... практично ту ж саму машину. Майстри сервісних справ встановили замість нового, старий кузов, фарба вже на другий день полізла чудернацькими клаптями, бо фарбували її високої марки спеціалісти безпосередньо по іржі. І оце за 300 мільйонників! аж жахнулася хазяйка машини. Та на неї ж страшно дивитися! А ви й спеціалісти. Хіба автомобіль для того, щоб на нього дивитися? На цій чудо-техніці треба їздити. Забирайте морочте більше нам голови... А от далі вже й почалися неприємності у пана директора. Бо ошукані клієнти пішли в атаку. Добродій Мстиславський яких тільки лазівок не шукав, аби відкараскатися від надокучливих чиновників: ховався у власному кабінеті, тікав у відрядження, не відповідав на телефонні дзвінки тощо. Одне слово, життя у нього зробилося чорним. Тим більше, що на страшенно заклопотаного та вкрай змарнілого від подібної роботи пана Мстиславського «полювали» й інші ошукані клієнти. У такій же халепі опинилася і Харківська обласна філармонія: машину віддали, грошенята перерахували, а ремонту їхні машини чекають ще й досі. А що пан директор? Відбивався від клієнтів і вийшов сухим з води. Як мовлять у народі, каже «цяця, цяця», а сам у кишеню лізе. Бо такі у нас закони недосконалі, що дозволяють шахраям і пройдисвітам уникати відповідальності. І тому процвітають у нас подібні фірми подібні директори, жируючи на наших І ь ’ Г не дивіться, порадили та подібні директори, ошуканих клієнтах, обдурених бідних громадянах. Харківська область. А ' 1 І 1 Ч ’ д І о г с г г с и г с г «V и не ч ч Ч І. ЛАГОЗА. Олесь ЖОЛДАК г’»5 П А І х* І9 Г о г 1. . І г г х И ( . І Мал. О. ГУЦОЛА і І * І г Г « І ц і . ь а - г . То ' І 7 'н ! І V - ' * І О «Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак...» ч При нашій техніці проворній Писати далі можна всяк. Віршує майже як Тичина Уже й комп’ютерна ма: Лиш закладай туди папір, А там уже не ваше діло, Само напишеться уміло, Який завгодно вийде твір... II ина, II А наші класики писали Так лепсько гусячим пером, И слова підхожі підбирали, Що і не витягнеш волом. Тому усі й складаєм шану Ми Котляревському Івану За невмирущий, щирий сміх. Його Еней живе не всує,. Ще й досі, кажуть, козакує, І звеселяє нас усіх. ж 1 І ! ж і і Біля…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"