Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1997 №12 Сторінка 7

(Казки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1997 / № 12 / Сторінка № 7
Журнал Перець 1997 №12 Сторінка 7 - Казки. Мал. О. КОХАНА Одноперчанина, письменника Петра Олександровича ЛУБЕНСЬКОГО з 90-літтям! ВІТАЄМО! У нього дяка татові та мамі Статура (і фактурочка!) така, Що саме враз була би на рекламі Сучасного кінобойовика. Хоч у житті по-всякому велося (Було й таке, що хай би йому грець), Але ніколи, ні, не вішав носа Веселий, невпокорений боєць. І нині він із гумором! Як завше, Байдужий до пустої похвали... Вітаємо, перчанський патріарше! Од серця: Здоровесенькі були! Текст Д. МОЛЯКЕВИЧА. Дружній шарж В. ЛИТОВЧЕНКА. Всі ви прекрасно знаєте цю маленьку казочку про діда-мічуринця. Як посадив він ріпку, як виросла вона велика-Древелика, і які він мав проблеми, висмикуючи її з землі. Пам’ятаєте дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка за внучку, кицька за Жучку... Аж поки не підключилася мишка, що й призвело до позитивних результатів. А от що було далі, ви, мабуть, таки й не знаєте. А далі було таке... Слухай, Дідусьок, сказала Мишка. А що ти збираєшся робити з тією ріпкою? Як що? здивувався Дід. їсти! Ну й дурень! сказала Мишка. Тому й живеш, як злидень. З хліба на воду перебиваєшся. А хочеш жити заможно, по-капіталістичному? Хто ж не хоче жити заможно? Усміхнувся Дід. Не такий я вже й Дурень. * Правильно! Тоді пропоную відкри-Ти фірму «Ріпка-корпорейшн». Будемо різати ріпку на шматочки, загортати у яскраві обгортки І продавати за кордон, на експорт. Для них ріпка, як для нас ананас. Вони ріпки зроду не їли. Перезирнулися Дід з Бабою, роти пороззявляли. А Мишка далі веде: Оскільки проект мій, я буду Президентом, ви з Бабою віце-президенти, з правом підпису фінансових документів, Внучка секретар, Жучка охоронець, Кицька реклама і маркетинг. Знову перезирнулися тепер уже всі. По-шепоті-л и с я . П о г о -дилися. Мишка (вона, до речі, була чоловічого роду Миш) виявився дуже метким і проворним. Шмигонув туди-сюди, зареєстрував фірму, довго вибивав кредит і нарешті вибив (через знайомих банківських мишей). Ха-ароший кредит, з багатьма нулями. І враз життя Діда й Баби змінилося як у казці. їздять вони на іномарках, харчуються в ресторані, пахтять-ся закордонним дезодорантом (за півкілометра чуть), ДІд п’є «Абсолют», Баба «Амаретто». Ну, Миш! Ну, молоток! захоплено вигукують старі, раз у раз підма-х у ю ч и фінан-сові документи. А «молоток» уже й не Миш, а М а й к л Маус, з закордону не вилазить, якісь комерційні афери прокручує.…
 Казки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"