Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1997 №01 Сторінка 7

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1997 / № 01 / Сторінка № 7
Журнал Перець 1997 №01 Сторінка 7. Мал. О. КОХАНА Шумлять вітри, Про те, як будували Вавілонську вежу, знають в усьому світі. А от як мурували тереховецьку цегельню, відомо тільки у Бердичеві. І це несправедливо. ...Починалось усе досить прозаїчно. Переселенцям із чорнобильської зони потрібно було будувати житло... Тож аби не ходити з простягнутою рукою за будматеріалами, хтось напоумив спочатку побудувати в селі Терехове, що під Бердичевом, свою власну цегельню. Глина ж бо там аж проситься в цеглу. Наміри, що й казати, прекрасні. Однак добрі наміри самі по собі ще не завод і навіть не кошти на його будівництво. Тут слід згадати про щедрий Мінчорнобиля який одірвав од свого фонду трохи бюджетних грошенят і офірував їх на будівництво омріяної бердичівськими «зодчими» цегельні. Для цієї мети було відкрито спецраху-нок, на який з 1993 по березень 1995 року облсільгоспуправлін-ням переказано, як на теперішні гроші 48970 чорнобильських гривень. Вони тут же розійшлися на придбання обладнання, цегли та оплату підрядним організаціям за виконання будівельно-монтажних робіт. Потім у Мінчорнобилі важко зітхнули і сказали: «Важкувато нам. Грошенят більше не дамо!» голова Бердичівської райради народних депутатів пан Сухораба, не довго думаючи, взяв і послав у верки чолобитну, Щоб ту, не доведену до пуття цегельню, передати колективному сільгосппідприємству імені Ко-товського. На що в облсільгосп-управлінні дали люб'язну згоду. Голова КСП В. Олефір та дирек Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО """" " Сьогодні операція. Я вирішив підказати хірургу, де у Єне апендицит. тор цієї недобудови С. Шевчук по-дружньому обнялися, тричі поцілувались і під актом переда-вання-приймання поставили свої дорогоцінні автографи. На цьому й вичерпалися всг турботи про будівництво цегельні, яка мала б закидати цеглою будівництво жител для чорної бильців. Кажуть, що той обнадійливий цегельний завод-гігант вже чи-, мось нагадує розвалини знаменитого Бердичівського замку босих кармелітів. Навіть туристи вже той замок обминають і мчать до села Терехове оглядати осиротілу новобудову, про яку* ходять чутки, як про унікальну руїну. Боже мій! Скільки ж то грошей вилетіло у цю трубу! вигукують тут частенько ревізори контрольно-ревізійного управління Житомирської області. Але їхні голоси заглушує наполохане гайвороння, вилітаючи з проломів, які колись називались вікнами та дверима. Чиїсь беручкі руки повиривали ті вікна й двері…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"