Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1998 №01 Сторінка 3

(Іронізми, Фрази)
Журнал Перець 1998 №01 Сторінка 3 - Іронізми, Фрази. Ви бачите, бачите! схвильовано сказав виконроб Сакаука, очима показуючи на молодика, який поклав на столик новенького «дипломата» і нервово намагався щось з нього дістати. Лягай! наступної миті пошепки гукнув Сакаука і за рукав потягнув мене на підлогу. Уже лежачи під столом, виконроб повідомив страшне жахіття: отой молодик зараз дістане з «дипломата» автомат і почне косити. Я їх, падлюк, знаю, крізь ніс додав Сакаука, двічі спочатку лівою, потім правою ногою конвульсивно здригнувши. Тепер він нагадував мертвого, «на якого не варто витрачати куль». «Бо дає!» подумки захопився я маскуванням Сакауки. У мене ж самого нічого не виходило, я трохи пощулився, а потім підвів голову і обвів очима кав’ярню. Ми лежали біля шинквасу, а тому увесь зал було видно, як на долоні. Он старий професор з політехніки умовляє студентку любити його предмет, художницький авангард «обмиває» продану на вуличному вернісажі картину, значно більшу за коробку сірників, а тому й дорожчу. З кам’яним обличчям застиг над бокалом, як річний бугай над пуголовком, інспектор із спиртометром. Молодик витягнув, нарешті, з «дипломата» сороміцьке видання «Пан пані» і уважно вивчав петльо-вані сідниці якоїсь молодиці, вдаючи, ідо йому це завдає морального болю. Ніхто в наш бік навіть не повів оком. Тільки кав’яристка за лядою мурмотіла: «Взяли лишень на п’ятдесят грамів і попадали. Набрались, мабуть, у Дзвінки фарбованого самогону». Я вивів Сакауку із летального стану і поставив його за столик. даНіРка Що це з вами, шановний?! Якщо у всіх кав’ярнях лягати, не встигнемо обійти і трьох. Береженого Бог бе реже, зітхнув виконроб. Людина має дбати про своє життя. Я був у відпустці в Криму, коли там перестріляли цілу кнайпу людей. У поїзді, коли повертався, сусідній вагон обчистили петеушники, що їхали на канікули. Зденервований, вирішив я відпочити в Луцьку. Там тиша, благодать, по телевізору лишень показують, як волиняки співають і борються з наслідками стихій. Сакаука помовчав і нервово ковтнув захололої кави. І що б ви думали? Зустрів мене родич, сидимо у привокзальному кафе «Зустріч» і насолоджуємось під-робними напоями і спогадами. Саме підійшла черга мені замовляти, коли у двері вскочили хлопці у чорних масках. Трах-тах по підлозі, тра-та-та по стелі. «Всім лягти! Не рухатись!» Я впав на чиїсь черевики, закусив підошву, щоб не кричати. А жінки не навчені голосять. Чекаю кон трольних пострілів по їхніх потилицях. Але ж ні. Виявляється, банда бере нас у заложники. Телефоном чорноморді замовили півмільйона доларів, літак з повними баками...…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"