Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1998 №02 Сторінка 3

Журнал Перець 1998 №02 Сторінка 3. Мал. О. ГУЦОЛА Якби він просто заглядав у каструлі, я ще б якось терпіла. Але ж він ще й короткозорий... Запитання на засипку На що викидають гроші наші зверхники, коли нема вітру? Чи наші дуби можуть підтримати вітчизняного виробника меблів? Ж Чи при такій кількості різних вин може бути лише одна істина? Ж Скільки акул у морі щастя? Флоріан БОДНАР. м. Чернівці. У СТАРІ часи письменність за певних обставин була сильнішою за аспірин. Вона без пігулок рятувала життя від різноманітних посягань кирпатої з косою. Особливо у дорозі, мандрівці, під час шляхового блуду чи на кінних маршрутах ВАТ «Львівтурист». Зажила ж такої поваги письменність ще за Володимира Красного сонечка, коли у Київ і з нього пхалося без ліку цікавого люду, не пов’язаного з трудовою п’яти-денкою і певним місцем проживання. Добравшись до Мотовилівки, неписьменна людина, подорожуючи у княжу столицю, могла і не втрапити до неї, у кращому випадку просковзнути десь і виїхати аж під П’ятихатками, чи, боронь Боже, десь у бусурманській стороні. Альтернативи ж, як писали очевидці, були ще більш паскудні. Письменний же, досягнувши Мотовилівки, шукав очима вказівного знаку каменюки, вирубаної з житомирського граніту, на якому було ясно написано, що ти маєш робити далі. Загальнодержавних вказівок було три: туди поїдеш життя позбудешся, отуди звернеш коня дідько вхопить, а якщо попрямуєш третьою дорогою, страхова компанія «Оранта» візьме на себе високу якість твого життя, а якщо гигнеш (у глибокій старості), на свій кошт закопає і справить тризну. Мал. 0. МОНАСТИРСЬКОГО у Вітаємо ювіляра* Його обіцянкам уже п’ять років... І тоді чоловік зупинявся, зважував переваги кожного з шляхів і приступав до вибору. Були, зрозуміла річ, і місцеві вказівники, які допомагали самоуправлінню регіонів. їх вирубували на дубах, соснах, і вказували вони, як знайти кнайпу, ціни на солонину, адресу казино з дівчатками та інші буденні дрібниці. Неписьменному була біда: послала, приміром, жінка такого чоловіка по м’ясо, а його ранком наступного дня привозять з казино п’яним, обібраним до нитки і з наложницею, якій заборгував сім ліктів полотна і сім куль воску такий у стерви бартер. Тепер навпаки. Дуже тяжко письменному. А каменотесам якщо робити все по-справжньому, як заповідав рівноапостольний? їм, каменотесам і скульптурним митцям, було б теж дуже нелегко. День і ніч тільки й занять мали б, що довбати каменюку. Ніхто з них не водив би козу з «Глинянської вежі», «На розі», а далі «Як у мами», «Золотий півник», «Чопик» аж до цигана, що продає пиво перед першою електричкою на Самбір. Тепер у нас не три прості тлумачення напрямків на дороговказах. Тепер звичайним каменем на пару тонн не обійдешся. Тепер потрібна така каменюка, що ще невідомо, чи Верховна Рада більша за неї. Я це до того, що вчора слухав одного політика, який Верховну Раду…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"