Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №02 Сторінка 11

Журнал Перець 2000 №02 Сторінка 11. Мал. В. ПОПОВА Мал. А. ВАСИЛЕНКА ' КРАЩЕ 5 Я ВДЕНЬ ПОДАТКИ І ЗАПЛАТИВ... ’ *» І ;* .Л ’ ЕЙФЛОРИЗМИ Судячи зі слів наших зверхників, судити у нас нікого. * У нас дві біди-, дурні та їх заступники. * У нього на фізіономії написано, що він замислив необдуманий вчинок. * Страшно не те, що все продається: жахає ціна. Погано не те, що від великого до смішного один крок, погано те, що назад дороги нема. Флоріан БОДНАР. Тату, дай десять гривень. Треба оцінку з математики виправити. Якось після обходу лікарів, коли Головного конструктора з Котовсь-ким викликали на процедури, я сказав Генеральному прокуророві: Піду працювати в мафію! Там хоч платять пристойно, а чесною працею сьогодні й на хліб не заробиш. Ну що ж, суворо глянув він на мене. Тоді я змушений буду посадити тебе за грати. Ти бачив У нас хоч одного мафіозі за гратами? зареготав я. От коли мене випишуть звідси, всю мафію посаджу! Якби це було так просто! Е, не кажи. Біда в тому, притишив голос Прокурор, що тим, які мають боротися з мафією, просто ніколи. Вони весь час балакають. Розповідають народові про те, що в усіх негараздах винна мафія, що вона розкрадає державний бюджет, що вона зупинила промисловість, бо повивозила за кордон сировину, а валюту на закордонні рахунки поклала, що вона проникла в усі сфери та структури... Балакають, балакають, балакають... Через цю балаканину і боротися ніколи. А я от відразу... НОТАТКИ БОЖЕВІЛЬНОГО Але, щоб боротися, треба знати в обличчя того, з ким борешся. Отже, влаштуємось туди на роботу, матимемо пристойну платню, а там і про боротьбу можна подумати. Он скільки наших шановних лідерів, сьогоднішніх урядовців саме так і вчинили. Чому ж ми з тобою не можемо? Будемо, як і вони, розхитувати мафіозні структури зсередини, а поки розхитаємо, на їхніх харчах трохи поживемо, як білі люди. Прокурор махнув рукою: Згода, веди мене в мафію! Переодягнувшись, ми вийшли на вулицю. Не вагаючись, я повів Прокурора до найближчого кафе без назви, за яким регулярно спостерігав із вікон нашої палати. Туди часто під’їжджали шикарні іномарки, з них виходили круті молодики рекетир- ського вигляду, а інколи, судячи з того, як їх зустрічали, і їхні хазяї. Зайшли. Сіли. Чекаємо. Нарешті підходить чоловік, здоровезний, як наш санітар Степан, і питає, чого ми хочемо. Нам…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"