Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2000 №01 Сторінка 9

(Наші незабутні одноперчани, Друже Перче)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2000 / № 01 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2000 №01 Сторінка 9 - Наші незабутні одноперчани, Друже Перче. Олександр Іванович КОВІНЬКА народився 14 січня 1900року на Полтавщині, яка дала нашій літературі бата тьох гумо рис ті в. Гумор Олександра Ковіньки глибоко народний. Пи- сьменник казав: «Сміху у народі хоч лопатою загрі бай. Устигай тільки вдумливо зерно до зерна вибирати й глибоко сотати». Він вибирав ті зерна і щедро повертав їх народові у своїх книжках. На жаль, не завжди йому «всміхалася доля». Майже на двадцять років письменника «запроторили» у ста- в пінські табори. Але і після тих жахливих років сміх Олександра Іва- новича залишався лагідним, веселим і мудрим. Таким він і залишиться у скарбниці нашої літератури. 1(Х) років від дня народження Олександра КОВІНЬКИ Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА. Довелося мені посопіти на новій роботі: секретарював у сільраді. Коли хороший голова, хороше й сопіти. Та ось невдача з початку секретарювання трапився нехороший: пив. Сяде на ввірену йому кобилу, поїде по ввіреній йому території і готовий. Намокне, хоч викручуй. Гірше іще робив: пропивав державне майно. Питають: Куди зник пожежний інвентар! Хіба я знаю! Хтось, мабуть, ноги приробив, і він у Довгу долину покотився... Між іншим, кобила йому попалася норовиста: тверезого везе, п'яного скидає. Одного липневого вечора взяла й шурхонула в яр. Пішли суди-пересуди, у газеті замітку надрукували: «Як голова з кобилячої породи плигонув і головою у яр сторчак-нув». Хоч так, хоч сяк, голова наполіг: пиши спростування. Почерк, каже, у тебе гарний. Слів на вигадки тобі не позичати. Ушквар! Заверни таке, щоб тому писаці аж у носі закрутило. Пиши: ви, мовляв, гаразд не розплямкали. То гемонська кобила, будучи на доброму підпитку, тверезого голову сільради ярами шалено носила, несусвітно іржала, ПІСЛЯ СПРОСТУВАННЯ - ВИБОРИ хвоста вгору задирала і нашу сільську керівну силу в найглибший яр сторч го ловою загнала. Згідно вказівок шефа я й склав петицію у такій редакції: «Опровергаємо ваш допис і сповіщає мо, як це сталося. Подаємо спростування по пунктах. Перший пункт: як виникло! Капослива гніда кобила на кличку Машка, перебуваючи у черговому відрядженні у селі Левенцівці, по самі вуха насмокталася вонючої браги. Набравшись дармового питва й, як установила ветеринарна експертиза, не доїжджаючи глинища, почала казитися і з дурного ума брикнулася у яр. У цей час на спині кобили при виконанні службових обов'язків сидів голова сільради, який у сідлі трохи хитався... Другий пункт правдивого спростування: чого нашого дорогого керівника хитало і підкидало! Голові сільради шановному Івану Івановичу стукнула в голову адміністративно-керівна мисль: чого копитні тварі почали дудлити брагу! «Хай, думав голова, люди п'ють усяку там алкогольну погань! Це вроді установлено дідівськими звичаями. А чого ж довірена мені гніда кобила безбожно насмокталася, га!» Нализалася господь бог свідок по саму зав'язку і почала вибрикувати, підплигувати, підскакувати й задком підкидати, намагаючись шановного Івана Івановича скинути із сільрадівського сідла... Третій пункт, по якому одхиляємо вигадливі витівки, сількор помилився. Написав: «Іван Іванович по самі вуха насмоктався, в яру повзав і пересохлими губами гіркий молочай лизав. Лизав, лизав і до того нализався, що йому заліпило рота». Не заперечуємо, рота справді стулило, але Іван Іванович, набравшись мужності, ловкенько його розтулив і наказав: ошалілу кобилу на всі чотири підкувати та дебелими вудилами загнуздати». Після спростування відбулися перевибори. Ото й питають: А коли вам уперше пощастило написати вправненький, гостренький фейлетон! Хто і як допомагав! Фейлетон «Шляхи та доріженьки», що його з душевною теплотою у світ благословив Остап…
 Наші незабутні одноперчани  Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"