Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №03 Сторінка 10

(Усмішки з конверта, Дебют у Перці)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2002 / № 03 / Сторінка № 10
Журнал Перець 2002 №03 Сторінка 10 - Усмішки з конверта, Дебют у Перці. Це був наш чоловік, «шпак», «партизан», бо професіональний військовий із піхотного статуту запам’ятовує інше як знищи- ти, як подолати... Мені стало легко на серці і навіть «аналогічні випадки» з назвами львівських трамвайних зупинок, які тут же прозвучали, не сердили. А вони різні бували і бувають, ті «аналогічні випадки». Один хлопець влітку намагався здати документи у зооветінститут, нині, здається, академія ветеринарної медицини. Поїхав трамваєм. Вагоновожата оголосила на Митній, що наступна зупинка ота академія, а коли під’їхали до зупинки, весело повід- І омила: «Чехова». Абітурієнт нахилився до сусіда і невпевнено запитав: «Вона поми- лилася?» На це львівський батяр оглянув хлопця і твердо заявив: «Вона не може помилятися, трамвай іде по колії і заїхати, де захоче, не може». Шукач вищої ветеринарної освіти ковт- нув цю фразу, хоч із неї можна було зробити висновок, що мають його за остан- нього бевзя і роздойму. Він вирішив вста- ти на наступній зупинці, але вона виявилася «Медичним інститутом». Коли, правда, він зробив коло на Погулянці і вертався, то її, цю зупинку, було названо «Облас- ною лікарнею», а наступну проголосили бажаною «Ветеринарною академією». Але це було так несподівано, що хлопець не встиг виштовхатися з трамваю і поїхав далі. А повернувшись, почув зовсім інше. А що, панове, може, той молодик, що приїхав до Львова, аби стати зоотехніком, і досі їздить колійкою, дивуючись із ве- ликих галицьких метаморфоз? Мо, його розшукує вуйко, якого найняла родина хлопця, бо вуй смілива людина і без стра- ху співає «Як ішли ми з Дебрецена до Хусту». Тільки навряд він знайшов юнака: львівська трамвайна мережа це не еле- ментарна дорога до Хусту, де стоять писа- ні вказівники і рекомендації щодо руху. Ви самі зрозуміли, що принаймні у назвах зупинок кондуктори і вагоновожаті, як і 1 всякий галицький патріот, що здобуває повний суверенітет, мають абсолютно неза- лежні судження і повну свободу слова. І Володимир ГІАЛЬЦУН. м. Львів. І ОЦЕ ДУМАЮ Сидить Петро і раптом глибоко зітхає. Ти чого? питає Микола. Ой, оце думаю, до чого важко жити чесним людям! їм, може, й важко, о тобі чого? ІМЕНИНИ В одному з будинків святкували іменини. Запросили мало не все село. Гуляли з тиждень. Нарешті розійшлися. Господарі лягли спати. Уночі дружина будить чоловіка:. Іване, чуєш, здається, хтось у будинок лізе. Може, злодії? Та спи. Злодії це нічого, аби не гості. ЗА ЩО…
 Усмішки з конверта  Дебют у Перці

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"