Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №09 Сторінка 12

(Чорний гумор)
Журнал Перець 2002 №09 Сторінка 12 - Чорний гумор. КУДИ ТАМ ТІЙ АМЕРИЦІ! «Мер американського міста Гошен (штат Індіана) Аллан Кауффман почув від свого суперника, що той не пошкодував би 100 доларів за те, щоб дати «батькові міста» копняка. Мер не розгубився і оголосив благодійний аукціон за право нанести йому удар «нижче спини». Аукціон пройшов на ура. Кауффману вдалося зібрати 2 000 доларів, які він передав до місцевого дитячого фонду». (З газет). Засідання мерії нашого міста N було традиційним. Опозиція вимагала негайно замінити... трибуну, бо цю вже так розтрощено кулаками, що на ній не можна щиро і відверто «висловлювати свої думки». «Позиція» дружно куняла на пухких проектах міського бюджету, свіжій, давно вже купленій нею, пресі та скаргах виборців... А референти без ентузіазму зганяли мух із ще не прийнятих рішень і постанов. - Вчителям уже кілька місяців не виплачують зарплати! - гукали з трибуни опозиціонери. - Вони відмовляються задарма сіяти розумне, добре і вічне. - А медики відмовляються за спасибі лікувати! - А транспортники возити!.. Головуючий тільки руками розводив: - Бюджет не гумовий. Виплатимо вчителям - не вистачить медикам, виплатимо медикам - не знайдеться на вчителів. Спочатку треба бюджет наповнити, а потім вже ділити. Є якісь пропозиції? І тут підвівся депутат із газетою в руках: - Треба, шановні, пресу читати! Ось, приміром, у цій - статейка є. Правда, не про нас - про Америку. Країну, так би мовити, прогресу і демократії. Так там один мер погодився, щоб йому за дві тисячі доларів якийсь невдоволений копняка дав. У залі засідання стало тихо. Навіть опозиціонери принишкли, як колись горобці в стрісі. - То що ж ви пропонуєте? - після хвилинної паузи засовався на стільці головуючий. - А у нас що, мера нема? - продовжував депутат із газетою. - Чи усі в місті ним задоволені? Самі ж казали, що треба якось наповнити бюджет... - Степан Іванович у відпустці! - знайшовся головуючий. - Є заступники! - отямилася опозиція. - Нам Степан Іванович, коли їхав на відпочинок, наказував, щоб ми тут... без самодіяльності! - дружно підхопилися заступники. - То, може, це ще краще,- продовжував депутат. - Степан Іванович у відпустці, але ніхто про це, крім нас, у місті не знає. Знайдемо двійника. Або у театрі нехай когось під Степана Івановича загримують. Серед тих, хто без зарплати по кілька місяців сидить, знайдуться бажаючі. Та дайте такому добровольцю хоч п’яту частину зарплатні мера, то він погодиться, щоб йому ті копняки давали зранку до вечора!.. - То що ж по-вашому виходить - треба по радіо оголосити чи в газеті написати, що Степан Іванович…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"