Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №09 Сторінка 6

(Гуморески, Друже Перче)
Журнал Перець 2002 №09 Сторінка 6 - Гуморески, Друже Перче. ГУМОРЕСКА Назарій Андронович ледве дочекався, поки всі поснуть. Палазі він не рахував. Вона, хоч би мер столиці під вікнами з двадцяти гармат салют за-фурдибачив, засинала з півнями, а прокидалася з собаками. А ось улюблені чада, після того як татусь подарував їм комп’ютер, забули про мильні телесеріали, ролери, ді-джеїв. їх тепер з трудом вдавалося відривати від Інтернету і мало не коліном втовкувати в ліжка. І от нарешті все вгомонилося. Тепер Назарій Андронович босоніж по килиму нечутно прокрався до комп’ютера, щоб і собі пошарити в світовій мережі, або як кажуть хакери в павутині. На сайти «Релігія» і «Література» він не захотів заходити. Навіть «Розваги» обминув, хоч і кортіло. Клацнув на «Природі й туризмі». «Ні, такого не може бути!» чухав Назарій кошлаті груди, і не мав сили відірвати очей від сходу сонця на Канарах, цвіту райських кущів у Південній Африці, снігових вершин на фоні синього неба в Альпах... І безкінечних океанських хвиль, оторочених білою піною, як львівське пиво в бокалі. «Ні, вони, мабуть, ці картинки пензликами розмальовують, аби більше людей заманити», думав чоловік, бо йому не вірилось, що така краса ще десь вбереглася від наступу цивілізаторів, глобалізаторів і комерціалізаторів. В передчутті насолод Назарко завернув на сайт «Автомобілі». Краще було б цього перед сном не робити. Бо від останніх моделей світових законодавців автомоди в нього занило не тільки ще майже молоде серце, а й порожня кишеня штанів. Вже зібрався перейти на сайт «Політика», як раптом на середину монітора вилетіла в рамці реклама: «Купи магнітофон!» За нею «Купи ноутбук!». Користувач ледь встигав клацати мишкою на хрес тику вгорі, аби та рамка щезла туди, звідки вилізла. Та раптом замість неї вилетів отознімок голіс- інької до половини блондинки. З такими велетенсь кими грудьми ну, прямо як оті відра, що Назарій на дачі з них помідори поливає. Чоловіка аж у піт вкинуло. «Ні, такого не може бути!» смикнув він себе за вухо. А думка думку доганяла: «Ех, якби це з такою опинитися на дачі, а не Палазею, що он лежить у спальні з урівняними пропорціями, як бочка що вздовж, що впоперек. А ще ж і півсотні нема». Блондинка мило посміхнулася, кивнула пальчиком, і під нею запульсував напис: «Хочеш до мене? Клацнути тут!» Назарій, ніби загіпнотизований, швидко клацнув мишкою. Блондинка враз випросталася на весь оголений зріст та ще й з такими овалами, що чоловік аж слину ковтнув. Він дивився і очей відірвати не міг, думаючи, що якби з такою потрапив на дачу, то помідори, на 100 відсотків…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"