Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №11 Сторінка 14

(Іноземний гумор)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2002 / № 11 / Сторінка № 14
Журнал Перець 2002 №11 Сторінка 14 - Іноземний гумор. ІНТЕРСМІШИНКИ КМІТЛИВІСТЬ Поліцай екзаменує трьох блондинок, вишколених на приватних детективів. Показує їм п’ять секунд фотокартку. Звертається до першої блондинки: Оце твій запідозрюваний. Як ти його впізнаєш? Дуже просто! відповідає вона. У нього тільки одне вухо! Одне, бо фотографія у профіль! каже поліцай. Друга блондинка сказала: Швиденько його зловимо у нього тільки одне око! Та казав же вам, що фото зроблене у профіль! не витримує поліцай. Звертається до третьої: Подумай добре, перш ніж відповісти мені. Я гадаю, що підозрюваний користується контактними лінзами, каже та після недовгих роздумів. Браво! Як догадалася? Елементарно! Раз у нього тільки одне око й одне вухо, то він не може носити ЧОЛОВІЧА СКОРБОТА На цвинтарі Томас плаче над надмогильною плитою, час од часу «Чого ти так рано пішов?» примовляючи. За ким плачете? цікавиться перехожий. За першим чоловіком моєї дружини. окулярів. у ваганні зупини- Підготував Д. МИТІОК. ПЄРЄИТИ! світло. зелене я можу й сама ч я ' і І І й г і У НА Мадам Дюкло лася на перехресті вулиць. Молодий чоловіче, ви могли б перевести мене? звертається вона до молодика. Заждіть хвилинку, мадам, якраз червоне Е-е. на УСЕ ПРОСТО Чоловік прийшов на пляж із своїм собакою. Через якийсь там час собака пішов до моря і заходився бігати та стрибати по хвилях. Пане, як це ви його навчили ходити по воді? у захваті питає хазяїна собаки якийсь чоловік. Та нічого я його не вчив. Він ходить по воді, бо не вміє плавати. Ніч. Вузькою дорогою, що пролягла через віковічний праліс, їде одинокий запізнілий вершник. Уже багато миль здолав він; зморений, голова раз у раз хилиться на груди. Раптом кінь затремтів і зупинився, мов спутаний. Стій! Руки вгору! Із гущавини вискочив високий вусатий чоловік із кольтами в обох руках. Про втечу годі було й думати. Залишалося одне: покластися на волю грабіжника. Грабіжник був великодушний: забрав у подорожнього коня, зброю та усе інше, але залишив йому чоботи і сигари. Роздумуючи, як то й належить у подібних випадках, над мінливістю долі, погра- бований із трудом добрався до найближчого поселення. Де ваш суддя? спитався у першого стрічного місцевого жителя. Неможливо? Так. Сьогодні вранці мера заарештували. Арештували? За що? Виявилося, що то він убив суддю. О Боже! То покажи…
 Іноземний гумор

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"