Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2002 №11 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів, Усмішки з конверта, Думки вголос)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2002 / № 11 / Сторінка № 7

Журнал Перець 2002 №11 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів, Усмішки з конверта, Думки вголос. Валерій Чмирьов (тема Анатолія Василенка) ВІТАЄМО ЮВІЛЯРА! Письменника-гумориста, лауреата премії імені Остапа Вишні, заслуженого журналіста України, відповідального секретаря журналу «Перець» Михайла ПРУДНИКА з першим 50-літтям. Майже з натури ТЕАТРАЛКА Внхіл ЛАСК Огляд ДВОРУ Прохід через підворіття ПРИСКОРЕНИМ ПРОХІД Пенсіонерам та дітям знижка ЛАСКА! ПРОСИ5 Ольга Іванівна?! Скільки літ, скільки зим?!! Та однаково, Олександрівно. Три літа, три осені, три весни. Як ото випхали на пенсію з нашої фірми, то й не бачилися... Ну, як живеш? Та... Кручуся. Онуки на шиї. То ніде й не буваєш? Чому ж? Позавчора в Будинок кіно заглянула... І часто туди ходиш? Не так, щоб часто, але навідуюся... А учора в театрі оперети була... І багато тепер там людей?.. Як маку... Ти диви!.. Завтра в Будинок офіцерів збираюся... Молодчина! А післязавтра в театр драми і комедії гайну... Ну ти, бачу, зовсім театралкою стала. Я щось не помічала за тобою такого. Пам’ятаю років п’ятнадцять тому наш профторг Левко Половець культпохід в оперу організував... Так ти тоді лікарняний взяла, аби арії не слухати... Гадаєш, я зараз слухаю?.. А що ж робиш? Ти хіба радіо не вмикаєш? Там же кожного дня оголошення: «У Будинку кіно з такого-то по таке число відкривається виставка-продаж зимового взуття за цінами виробника», «У Будинку офіцерів розпродаж демісезонних пальт», «У опереті виставка-продаж дитячого одягу». А у мене ж онуки. Ростуть, як гриби. Одягачка на них просто «горить». А тут ось зима на носі. Треба всіх взути... Щоб і дешево, і сердито... Ну, я побігла. Сьогодні у мене за планом театр драми і комедії... Виставка-продаж шкарпеток там... БРОНЬОВАНІ ДВЕРІ Артем Іванович Рачок поставив броньовані двері. І хоча найціннішими речами в його оселі були тільки телевізор та фікус, який подарував його прапрадід своїй нареченій, ідучи на імперіалістичну війну, двері Рачок таки замінив. Бо всі на поверсі міняли. Та й часи непевні. Злодюги скрізь нишпорять. Двері, як на броньовику! запевняли його майстри. Хоч з гармати по них стріляй, не підведуть. А ото прийшов якось додому увечері Рачок. Зачинив «броньовика», роздягнувся і телевізор увімкнув. Вечеряти самому не хотілося, то ж вирішив почекати, поки дружина з роботи прийде. Тільки Рачок у кріслі вмостився, коли дзвінок у двері. Думаєте, злодії? Ні, дружина прийшла. Артем Іванович ключем клац-клац. А замок не відмикається. Ти довго там? грізно запитала жінка. Щось заїло. А хто це у нас в квартирі верещить?.. Чую, жіночий голос? Ніхто не верещить. То по…

Вітаємо ювілярів Усмішки з конверта Думки вголос

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"