Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2003 №07 Сторінка 6

(Сатиричні мініатюри, Друже Перче)
Журнал Перець 2003 №07 Сторінка 6 - Сатиричні мініатюри, Друже Перче. БАРВИСТЕ ЖИТТЯ ПОПУЛЯРНО ПРО ОСВІТУ Олексій КОХАН Анатолій ВАСИДЕНКО ИА' КА ПІЗНО І Наречений після ЗАГСу Прийшов до ворожки, тягне радісно долоню: Погадай-но трошки! Наворожи мені щастя На майбутнє, звісно. Та на руку подивилась і сказала: Пізно... Життя барвисте в тих, що пнуться догори: Вони щодня міняють прапори! Освіта в принципі є штукою простою, Ось так її ще не можна пояснити: Осла ти приженеш до водопою, А чи примусиш його пити?! ВАШОМУ СЕРЦІ ПЕРЕБОЇ. Л'ЄТЕ? -Так. Безперебійно Володимир КРАСІЛЕНКО. м. Вінниця. народі кажуть, що кожен кулик своє болото хвалить. Так то ж про птаха примовка, який знизу в воді мокне, а зверху на сонці сохне. А якщо на людей перекинутися? Теофіпольці, скажімо, такі в природі не зустрічаються, які б не гордилися своїм історичним подільським містечком і взагалі, й зокрема. На першому місці в них гордість за саму лише назву. Доморощені вчені, котрі від Адама наукову основу під усе підсовують, твердять, що назва з грецької перекладається в такий спосіб: «теос» означає Бог, «поль» місто, отже разом Боже місто. Куди поділося з середини «фі» й що воно означає, науковці мовчать, як партизани на допиті самі знаєте в кого. Та ми в таку сиву історію влазити й не збираємося, бо там і за татаромонголів, і за великих князів литовських та польських Єловецьких, Ярмолинсь- Ш ких, Чолганських, Сенют, Яблоновських, Сапєг можна зачепитися. Нам вистачить і того, що сьогодні ба- I чимо. А бачимо, що містечко це невеличке, акурат-неньке, з ознаками індустріального минулого і І ринкового сьогодення. Вже здалеку видно огля-Ц дове колесо в міському парку. їх навіть у вели- гг ких містах від заготовлювані в брухту не вберегли, І а тут ще крутиться на радість малечі і втіху до- рослим. Центр Теофіполя, як і подобає справжньому Наркозу більше немає, що робити? Покажи йому рахунок. аи подивитися! Хе, пізно тобі, діду, на таке дивитися, пізно! ппп європейському полісу, начинений спорудами оздоровчого, соціально-культурного та відпочинкового призначення. Лікарня на місці, озеро з пляжем і річка з рибою, очеретом: шу-шу-шу! Школа-гімназія, Будинок культури, музична школа, оксамитовий стадіон, нова церква гарні, а навіть такі оригінальні, що новітні українці позаздрили і почали будувати на той кшталт двоповерхові котеджі й фортеці, аби архітектурні захоплення земляків на себе переключити. Але так як у районної ради, ні в кого не виходить. Бо рада будує не для себе, а для людей, для нащадків на віки. Теофіпольський стадіон за якість вважається одним із кращих футбольних полів в Україні. Цим хваляться не лише місцеві патріоти, а й фахівці, котрі нарахували в усій державі лише чотири такі спортивні споруди. Так що не треба ля-ля! Не даремно ж районна футбольна команда «Іскра» в минулому році стала чемпіоном області. А в дитячій юнацькій спортивній школі бокс і волейбол так розвинули, що посідають треті місця на Хмельниччині і на республіку замахуються. Тут саме час припинити милування об’єктами спорту та глянути під ноги, тобто на дороги. Вони в Те-офіполі не найгірші в світі, ями ще не по коліна, але чашечки з колін на деяких бічних можна погубити. І то не з вини міщан чи місцевої влади. Спричиняє вибоїни ставлення держави до місцевого самоврядування, про яке ще тільки сперечаються. Так, зокрема 80 дорожнього збору з місцевих водіїв забирає собі центр, а району лишає 20. Багато ти на них дірок у асфальті залатаєш? Але цитьте, бо он хтось грає! То крокують по. вулицях з черговим оглядом духові оркестри. Від Києва сюди доїхали, а такого дива в Україні не чули й не бачили. Аж десять нарахували. Та так шкварять, що до Тернополя чути. Жоден район в області стільки духових музик не має. Чи не тому на огляді і на свято Івана Купала в Теофіполь приїздили самодіяльні митці з усієї Хмельниччини і навіть посол Анголи в Україні? З парку, в якому музичну школу обступили чудові скульптури, не підняті на п’єдестали, а приземлені, наближені до людей, також лине музика аж восьми фортепіано та безлічі дрібніших інструментів. Професійний хореограф Сергій Скочинський не тільки вчить танцювати дітей райцентру, а й по селах гуртки провадить начувайся Большой театр! Все, що робиться задля розвитку місцевої культури, не вписується в державні плани, котрі передбачають взагалі нічого не робити. У Мінфіні закладають до Державного бюджету на культурні потреби кожного теофіпольця аж по... 3,15 копійки на рік. Не те що піаніно придбати, а йодну ніжку до нього проблематично. Але тутешні керівники і культармійці, як уже сказано вище, не співають пісні «Не питай, чого в мене заплакані очі». У МОЛОКО О «Будьте особливо пильними!» великими літерами закликали листівки, що їх рясно розкидали з поліційного гелікоптера на голови стривожених мешканців одного американського містечка. «Будьте особливо пильними!» на землі гриміли мегафони з поліцейських машин, що повільно рухалися вулицями. Передмістя було оточене кордонами, на поміч стражам порядку кинули добровольців школярів старших класів та студентів, які прочісували квартал за кварталом, препильно пасучи очима кущі й шшлішн і дуже шпечш лш дерева, де міг удень переховуватись совоподібний... Вкотре застерігали обивателів: втікач озброєний, а тому дуже небезпечний! Якщо вже читачі нажахані, то спішимо їх заспокоїти: поліція в тому провинційному американському містечку за допомогою школярів та студентів розшукувала... пугача! Але не якого-небудь, а того, що на ймення Джек, який дав драла з клітки. Совоподібного і небезпечного. Повністю поліційне застереження було такого змісту: «Поліція розшукує пугача, якого кличуть Джеком. Він утік із клітки. Прикмети втікача: зріст майже 50 см, розмах крил 2 метри, темно-коричневе пір’я. Добре…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"