Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2004 №10 Сторінка 9

(Гуморески, Козацькому роду нема переводу)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2004 / № 10 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2004 №10 Сторінка 9 - Гуморески, Козацькому роду нема переводу. Андрій САЄНКО УТОЧНЕННЯ Група міліціонерів вирішила поїхати на екскурсію. Полковник зібрав усіх і розказує: Тут у нас сталися деякі зміни. «Ікарус» поламався, тому поїдемо на мікроавтобусах із причепами. Частина вас сяде в автобуси, а частина в причепи. Автобуси ві- д’їжджають від управління о десятій ранку. Питання є? Пане полковнику, а коли від’їжджають причепи? Іван ДЕЙНИЧЕНКО. смт Добровеличківка на Кіровоградщині. Валерій ЧМИРЬОВ Без коня я на паю Наче пам’ятник стою. Лежить дід на печі, А баба під грубкою. По мобільниках воркують, Як голуб з голубкою. Ми сьогодні хазяї, Бо дали вже нам паї. Знають люди, бачить Бог Реверанси дивні Мають сторож й педагог Пенсію на рівні. Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ. с. Кричильськ Рівненської області. 1 Клопіт маю. Дисба- лане особи. Від пояса "- донизу почуваюся па- рубком. Від пояса доверху дідом. Ні, душа, звичайно, молода. Але «упаковка»... Говорячи ринковою термінологією, має нетоварний вид. Не вабить. І виникає проблема. Старшої не хочу любити я. Молодші не хочуть мене. Майже місяць співав по базарах: Знайди мене, знайди, Впізнай мене, впізнай. Відкриєш назавжди Дорогу собі в рай. Але ніхто мене не шукав. Ніхто не знайшов. І ніхто не захотів зі мною навіть до раю. А даремно. Я можу не лише співати: Від вечора до рання Я твій солдат кохання... Я ще можу гідно постояти на посту. І героїчно брати безіменні висоти... Ваня Молдаван каже: Яка проблема?! Зараз аби гроші. Виїдь на Кільцеву. Там стоять табунами. Питаєш: «Почому?» І вперед... Відрахував півпенсії. Сів у «Запорожець». Викотив на Кільцеву. Придивляюся. Тут двійко стоїть. Там три. По одній ніде не видно. Вони, очевидно, так: одна як тілоздавач, а друга тілохрани-тель. Зробив одне коло. Пристрілявся. Пішов на друге. Бачу, стоять двоє: одна старшенька, а друга меншенька, моло-дюсінька. Пригальмував. Набрався нахабства. Питаю: ПРИ дИвЕнЦІЇ ДАВАЙ ДОМОВИМОСЯ Один претендент на пост президента другому: Давай не будемо робити один одному капості і домовимося: я не буду обливати тебе брудом, а ти не будеш говорити про мене правду. По скільки? Меншенька й питає старшу: Мамо, по скільки? По п’ять гривень... У мене в очах потемніло. Мама з дочкою... По п’ять гривень. Ніби й не бомжі... Не алкаші... Акуратно зодягнені... Мені б, кажу, одненьку... Мен- А у нас, відповідає мати, всі однакові по дві літри... Он у корзині... Глянув: корзина, а в ній пляшки з молоком... Ну, думаю, Ваня надув мене... Для годиться взяв пляшку. Від’їхав. Охолоджуюся. Раптом: «Ж-жух! Скригить!». Поруч пригальмувала іномарка. З неї випурхнули два «метелики». Обсмикнули обрубки спідничок. «Хі-хі-хі!», «ха-ха-ха»! Помахали іномарці ручками... І мене тим хіхіканням заінтригували. Я завів двигуна, рвонув уперед, пригальмував. Поруч з їхніми голими стегнами нахабно вигукнув: Почому?! По тому... відповідає задеркува-то одна. Ти що, дєда, стукач? Чи з податкової підіслали?.. НЕ ВКРАДУТЬ На вечірці розмовляють два «нових українці?»: Вован, а чо ти, в натурі, у своєму «Мер-седесі» баяніста возиш? Так автомагнітолу ж…
 Гуморески  Козацькому роду нема переводу

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"