Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2005 №04 Сторінка 4

(Друже Перче, Коротко кажучи, Гуморески)
Журнал Перець 2005 №04 Сторінка 4 - Друже Перче, Коротко кажучи, Гуморески. Анатолій ВАСИЛЕНКО НАРОДНИЙ! Ще тоді, коли молодий Толя ходив до школи, а було це у селі Нижня Ланка Карлівського району на Полтавщині, з'явилося у нього непереборне бажання малювати. Малював він шкільні газети, портрети великих вчених для кабінету фізики і навіть... секретну карту для військкомату. А коли побачив журнал «Перець», як він каже, серце лягло до карикатури. І ось уже п'ятдесят років він із «Перцем». За цей час намальовано тисячі і тисячі карикатур. «Оце дивився малюнки А. Василенка у «Перці»» і реготав... Ну, ніби він побував у нашому селі...» «А чи не про академіків нашого інституту був малюнок у останньому номері?..» «Ваш художник А. Василенко наш художник... Бо він переймається нашими болями. Спасибі йому за його талант...» Таких рядків із листів читачів можна наводити багато. Анатолій Петрович Василенко й справді наш і ваш художник. Нещодавно указом Президента Майстру сатиричної графіки було присвоєно звання Народного художника України! Вітаючи Анатолія Петровича, разом із вами скажемо: «Є за що!». шу хоч чорту продати. А ти хто? Я посередник! І нарешті... час уже звернути увагу на наближення повені... Чому у вибухах на військовій базі тарган винен? Бо він, гад, контакти замкнув! мовчання інколи буває легковажним. У Тільки потрапивши на базар, курка зрозуміла, як вона себе недооцінювала! Л таланти ростуть швидше, якщо їх частіше прополювати? був такий ліни- коротко КАЖУЧИ вий, що навіть дурниць не робив. Коли в історії трапляється антракт, - хто тільки не намагається вилізти на сцену! V Праця створила людину, а ледарювати людина навчилася сама. Коли в людини виростають крила, то вони заважають рукам. 7 Нині кінорежисери мислять тільки серіалами. Іван ТОКАРЧУК. лі. Камінь Каширський на Волині. ЄДИНИЙ Бухгалтер Зубенко насторожено поглянув на двері з табличкою «Директор». Важко зітхнув. Обвів поглядом колег, що куняли біля комп’ютерів. А наш Кузьма Іванович Гончаренко надзвичайно розумна людина, сказав. Не шеф, а золото. Знахідка для нашої установи. Така людина наро джуеться раз у сто років. Отож нам пощастило. Надзвичайно! вигукнув Голубець, перекричавши бухгалтера. Працювати поряд із Кузьмою Івановичем велика честь! Інтелектуал! Директор із великої літери. Без його керівної правиці я не уявляю життя!.. Олексій КОХАН МУЗИ УСМІХАЮТЬСЯ А це, КОЛИ Жінка козломі о м’ козлом звати’ повернувся з пр,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"