Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2005 №05 Сторінка 10

(Бувальщина, Кримінальні сюжети, Друже Перче)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2005 / № 05 / Сторінка № 10

Журнал Перець 2005 №05 Сторінка 10 - Бувальщина, Кримінальні сюжети, Друже Перче. Повернувся мій двоюрідний дід Іван, молодший брат мого діда Панька з фронту в травні переможного 45-го року. Повернувся весь погризений на решето гострими зубами німецьких осколків, навалявшись по шпиталях, а правицю йому так сковеркало, що була вона більше схожа на покручену гілляку. Вантажопідйомності мала та рука лише на гранчак, а на кухоль, чи на який сіслькогосподарський реманент сили в тій руці вже бракувало. Та в повоєнному селі не те що рука, кожен палець був на рахунку. Тож дід Іван без роботи не сидів то візникував на шкапині такій же худющій, як і сам, то беріг колгоспну комору, в котрій того збіжжя було хі ба що на сніданок мишам, та й у домашньому господарстві цьому-тому раду давав. Та ще мав дід Іван хист до рибалки такий, що з калюжі, якою навіть жаби гребують, якогось карася виудить. В той знаменний для історії села день дід весь вечір готувався на сома. Наплів з парашутних стропів дебелих шнурів, прив’язав до них високоякісні гачки, моїм рідним дідом Паньком клепані, а дзвоники поробив з гільз від зенітного кулемета. Дякувати чортові, того добра скрізь валялось і на каганці вистачало, і на запальнички. На наживку крім черв’яків накопав у городі тієї капості, що в нас капустянкою зветься, хоч во БУВАЛЬЩИНА на й жере всю городину, не перебираючи. А на делікатес об патрав та підсмажив трьох курчат, градом побитих з недогляду чи то баби Олени, чи то квочки. Не клювало довго. Вже й зорі пошерхли, а в кошику між нарваною осокою тільки соменя ворушилося, хіба що на дрібний скандал бабиним котам гідне. Вже не один недопалок засичав в масній воді, вже не один раз дідів ніс торохнувся в госте коліно, а воно все не клювало. А вже коли тільки туман покотився над річкою, воно таки клюнуло. Та воно й не клюнуло, воно взяло! Взяло й затягло в воду дзвоника, що й калатнути як слід не встиг; взяло й витягло патика, що до нього шнур був прив’язаний; взяло б і діда, якби він прожогом не обмотав рештою шнура кущика верболозу. Забезпечивши таким чином страховку, дід почав знайомими всім рибалкам прийомами вимотувати сили тій нечистій силі, що й його мало в річку не затягла. Бог зна, скільки точилась би боротьба, якби на недалекому містку не заторохтіли колеса брички. З допомогою двох білоголових підлітків те страхопудало було з води витягнуте, на бричку повантажене і з ескортом галасливих собак та дітлахів, що усе зростав, доставлене до дідового двору. А там уже був вишикуваний почесний караул із моїх дядечків та тіточок, у яких, згідно зі статутом, пальці стирчали в замурзаних носах, а оченята мало не вилазили з орбіт від такої дивини. Колгосп є колгосп. Баби та молодиці, звичайно, в полі. А сильна половина села неодмінно або в коморі, або в конторі. Тож незабаром до дідового са- л*' Коли купуєш квиток на поїзд чи літак, то вимагають паспорт. А Потім…

Бувальщина Кримінальні сюжети Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"