Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2005 №09 Сторінка 12

(А у нас усі дома, Друже Перче)
Журнал Перець 2005 №09 Сторінка 12 - А у нас усі дома, Друже Перче. Маски наділи? Тепер кроком руш у воду! Вячеслав КАПРЕЛЬЯНЦ ОлегГУЦОЛ ОлегГУЦОЛ Дивнуватий якийсь у нас пес нізащо не хоче із будки вилазити... Вадим СИМИНОГА Друже Перче! Цього літа у Великих Сорочин-цях на Полтавщині знову був ярмарок. «І чого там тільки не було?!» можна було б вигукнути, згадуючи слова Миколи Васильовича Гоголя. А я із сумом кажу: «Не було там книжок. Ні для дорослих, ні для дітей. Навіть творів М. Гоголя. А де ж як не на Сорочинському ярмарку продавати книжки наших гумористів? Варто над цим подумати і організаторам, і видавцям. Петро ДУКЛЯ. м. Лубни на Полтавщині. Незбагненні забаганки нашого організму. Розум каже: не пхай туди носа, хлопче! А організм, тіло, тобто непогамовна фізика, шепоче у якесь внутрішнє вухо: не лови гав, роззуй очі, невже, гевале, тебе то не цікавить? Розум наполягає: плюнь і йди геть! А тіло кепкує: добре невігласам вони не знають навіть того, що дурні... Коротше, складна ота внутрішня боротьба. Через неї люди просяться у відставку з уряду, напиваються до третьої години дня, пишуть заяви у ЖЕК, вірять, що від кількості газет залежить торжество демократії... Бачте, як багато написав, а треба було лише сказати, що хотів би знати, як то бути графом. Чи людині від шляхетності світ догори ногами або ще якось постає. Розум підказує, застерігає: на біса то тобі? Хіба життя і класики літератури нічого тебе не навчили? Хочеш, щоб шльопнули на дуелі, щоб у тобі прокинувся мо-тяга і пройдисвіт? Прагнеш, щоб тебе за борги розшукував інтерпол і покритки з байстрюками? Ні, цього не хочу. Думаю, що досить було б зустрітися та поговорити з одним-другим віконтом чи котримсь із графів, яких на Галичині за останні літ десять нароїлося надміру. Ними стали директори базарів, трудівники автоінспекції (чи як там вона ниньки називається), починаючи від майора і вище (нижче майора тягнуть, точніше настягалися, хіба що на баронів). Між іншим, можу ручатися, що ніхто з них, здобувши дворянський титул, не став марнотратником, хоча кожен потрусив гаманцев при титулуванні і введенні в сан. Правда, в деяких стріляли, але не на дуелях, а за гроші гривні, долари, єврики. Щодо покриток не знаю. На мій жаль, монархічний бомонд не говіркий. Про самопочуття, настрої, задуми…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"