Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2006 №03 Сторінка 13

(Іноземний гумор)
Журнал Перець 2006 №03 Сторінка 13 - Іноземний гумор. ........... ІНОЗЕМНИМ ГУМОР ............... Арт БУХВАЛЬД (США) БЕЗДОГАННИЙ ЧОЛОВІК Не хочу здатися нескромним, але не можу не сказати, що я ідеальний чоловік. Юристи, які займаються справами про розлучення, можуть підтвердити, що щасливими бувають тільки ті шлюби, в яких один із подружньої пари бездоганний. Подружжя розвалюються найчастіше тому, що сліпа випадковість, нехтуючи наслідками, з’єднує двох бездоганних або двох недосконалих людей. Мені пощастило. Я, бездоганний в усіх відношеннях чоловік, зустрів на життєвій дорозі жінку, щедро обдаровану, м’яко кажучи, багатьма поважними вадами, і після шлюбу з нас вийшла ідеальна, воістину щаслива пара. Не легко бути ідеальним чоловіком, бо життя весь час ставить перед тобою проблеми, які вимагають безпомильного вирішення. От, наприклад, необхідність бути завжди і в усьому правим. Через це я іноді почуваю деяку незручність. Якось незручно мені постійно робити дружині зауваження, вказувати на її проступки. Тим паче, що дружина впадає у смуток і навіть із нотками відчаю у голосі просить мене хоч би раз поступитися, дати їй можливість бодай раз перемогти у наших суперечках. Чесно кажучи, я із задоволенням вчинив би саме так. Але що зробиш, якщо дружина ніколи не буває правою? А от інша проблема, теж трудна. Дружина цілий день удома, з дітьми. Нерви її напружені, душевна рівновага порушена. Діти її не слухаються і вона раз у раз усе повторює роздратовано: «Ну, зачекайте, хай-но прийде ваш татко...» Та ось татко врешті приходить. У очах дружини і дітей він верховний суддя. Єдиний, хто здатний дотриматися нейтралітету в сімейному скандалі і, вислухавши обидві сторони, вирішити його по справедливості... Коли мені доводиться опинятися у такій гострій ситуації, я рішуче стаю на захист дітей, заявляю, що дружина неправа, навіть скасовую накладену нею кару. Дружина, звісно, обурюється, мало з себе не вискочить, але я непорушний. Знаю, що збіжить якийсь час, пристрасті вгамуються і вона сама збагне, що як бездоганний батько, глава сім’ї, я не можу допустити, щоб діти думали про мене погано, або, що іще гірше, розізлили мене!.. Як зразковий, бездоганний чоловік вважаю своїм обов’язком час од часу нагадувати дружині і про вади її родичів. Терпляче їй розтлумачую, що добра її думка про них витворюється тільки на грунті чуття родинної причетності. А мені, людині сторонній, до них байдужій, їхні погані якості просто очі ко-лять. Дружина обурюється, називає мене злим і упередженим. Але я не ображаюся: вона й сама…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"