Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2007 №05 Сторінка 3

(Презентація у Перці, Усмішки з конверта)
Журнал Перець 2007 №05 Сторінка 3 - Презентація у Перці, Усмішки з конверта. Пам’ятаю, як під час студентської практю ріупольській газеті редактор доручив мені р тись у делікатній справі, до якої причетна б ройська баба Клара Цеткін. Так, саме та діяч меччині та інших благополучних країнах, придатних для революційної діяльності, і Мушу сказати, що пані Клара на час м дакційного завдання вже давно була прижилася на цвинтарі під кремлівською стіною у Москві. Це я для того кажу, що сама вона не впливала на перебіг маріупольської справи; навіть ніколи не була в Маріуполі. Так у чому ж річ? А в тому, що місцеві комунальні архаровці назву вулиці її імені писали через дефіс. Отак: «вул. Клари-Це-ткін». Якийсь палкий прихильник чистоти марксизму заслав куди слід анонімку про спаскудження святого імені революціонерки. Наслідок: зняли з роботи якогось чоловіка. Із відповідним записом у трудовій книжці. На нових табличках емаллю засвітилося: «вул. Клара Цеткін». І знову надійшла анонімка мовляв, Клара була жінкою, а не якимось Кларом, отож ім’я знову ганебно зіпсовано.... Якомусь чоловікові записали догану в особову справу, але дали можливість виправитись. І за тиждень він видав, як кажуть у тих краях, на гора: «вул. Клари Цеткіної». Анонім остаточно оскаженів і заявив, що кожному дурню відомо: іноземні прізвища у жінок не змінюються і вживаються тільки у називному відмінку. Партбюро вже втомилося засідати і таврувати чесних невігласів, атому всі сили були кинуті на виявлення аноніма. Ним виявився заступник начальника ЖЕКу. Його оголосили наклепником й інтриганом і прагнули посадити за статтею про антирадянську агітацію і пропаганду. Але після його заяви, що на- ІЛЬШ яуд, клмн пише куди слід про незнання партійними босами історії партії, пристрасті охололи. Тепер ви зрозуміли, чому редактор послав розбиратись у «справі Клари Цеткін» практиканта? В інших були сім’ї, діти, онуки, а в мене лише залікова книжка і свіжі знання про установчий з’їзд Другого Інтернаціоналу в 1889 р. у Парижі. Ця історія спливає у пам’яті, коли подорожую львівськими вулицями чи гортаю різні міські рекламні видання, коли... Вчора, приміром, треба було навідатися в один магазин. Ось адреса: «вул. М. Вовчка». Хто такий Вовчок? Як його звати Мирон, Михайло, Микита, Микола, Мирослав?.. Не подумайте, що я прогуляв школу. Розумію, що йдеться про Марка Вовчка. Але ж це письменницький псевдонім, і його належить писати без будь-яких скорочень. Зрештою, я, мабуть, вирахував би, чия то вулиця, навіть якби її подавали як «вул. Марка В.» Щоправда, знаю я аптекаря Марка Вурда-лачека, але про нього не подумав би. Вулицю його ім’ям не назвали б, бо він відомий хіба що в колі тих, хто купує у нього ліки, зокрема, як от я, пігулки од болю голови. А серед таких жодного депутата. В них голови міцні. Та й сам Вурдалачек не погодився б, щоб його писали «Марко В.» звучить якось так, ніби він нелегал. Володимир Святославович, хреститель Ру-г си-України подається у Львові як підпільник. Якось при мені один солдат-новобранець запитав сержанта з Місцевих, хто такий у Львові В. Великий. Сержант спочатку запідозрив провокацію, але, з’ясувавши, щрйдеться про назву вулиці, педагогічно роз- квіт: «Так це ж Володимир Великий, князь Красне Донечко. Знати, салаго, треба!». Тут сержант не мав рації. Чи ж міг нетутешній хлопець, уздрівши напис «вул. В. Великого», здогадатися, що то саме на імені нашого хрестителя львів’яни фарбу економлять? Слово «Великий» у поєднанні з іменем князя Володимира це не прізвище київського вседержителя, а комплімент нащадків за його великі і діяння. Але що до того бевзям?! Вони он і сина Володимирового, князя Ярослава Мудрого, теж і народом так названого, перетворили на Я. Мудрого, Яр. Мудрого. і Не щастить нашим славним князям на грамотних писарів.…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"