Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2012 №01 Сторінка 3

Журнал Перець 2012 №01 Сторінка 3. Валерій ЗЕЛІНСЬКИЙ - Дієта, спокій і побільше бувайте на свіжому повітрі... 1977р. Анатолій АРУТЮНЯНЦ Навіщо це ти дивана припер? А я на бюлетені. Мені лікар по- стільний режим прописав. Серпи ГЕРАСИМЧУК ЗОЙК ГОСПОДАРНИКА (А, МОЖЕ, Й НАВПАКИ) Ось я й прийшов. Боже мій! Коли ви вже, діду 1965рНЛ пенс'ю підете! - Доконають мене ці підлабузники. Ледве додому допер! 1980р. У міському театрі святкували відбудівлю й відкриття 22-го радянського млина. Театр було прибрано. Чотири столи, вкриті одним шматком червоного сукна, перетинали впоперек широку сцену; за столами в шість рядів стояли стільці, призначені для президії. На рудих кулісах пишалися червоні з золотими літерами профспілчанські прапори, а в глибині сцени на жалібному постаменті стояло погруддя Леніна. Перед сценою сидів духовий оркестр місцевої залоги. Він грав розвеселе попурі з українських пісень. Гості члени профспілок, міськради та партійних організацій порозсідалися окремими групами по затишних кутках і знічев’я ділились враженнями про китайські події та про засолку огірків, яка була зараз в сезоні. Інші одвер-то позіхали й нудьгували. Це виправдовувалось тим, що збори були призначені на 6, а на театральному годинникові було вже рівно 9. Але нарешті урочисте засідання розпочалося. Заграли «Інтернаціонала» й обрали президію в складі 57 чоловік. Цифра 57 не була випадковою. Треба було ввести до складу представників всіх організацій, героїв праці, та цілу делегацію від робітників, що працювали на відбудівлі млина. Президія, спотикаючись поміж стільцями, пішла на сцену й соромлячись великої честі, що виявили їй збори, сіла пишною квіткою кругом столу. В доповнення цієї квітки, драматичні актори трьох гуртків робітничого клубу, що мали обслужити сьогодні неофіційну частину свята спеціальною п’єсою «Пролетарський млин», повисовували голови з-поза лаштунків. Першим виступив голова міської ради. Товариші, сказав він, ми відбудували млин!.. Млин ми відбудували... І хай буржуазія Заходу хоч лусне від заздрості, а зерно будемо молоти в своїх млинах і будем їсти пролетарський хліб!.. Він уміло розповів, від чого згорів той млин, що сьогодні святкували його відбудівлю, і т. п. І коли він скінчив, щирі гучні оплески нагородили його красномовність, а оркестр заграв ще раз «Інтернаціонал». Другим вийшов із-за столу представник міжспілчанської профорганізації. Він старанно висякав носа, подивився у шпаргалку, що була захована в долоні, й сказав: Цей млин, товариші, ми відбудували на пролетарські копійки, й через те він не згорить тепер ні в якому разі! Талановито, як і голова міської ради, він намалював героїчну картину відбудівлі нашого господарства, й примусив не одну патлату голову забути про солоні огірки й покаятись Петро ВАНЧЕНКО у гріхах проти радянської суспільності. Він скінчив. Вдячна аудиторія голосними викриками відзначила його виступ, а оркестр,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"