Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2012 №03 Сторінка 9

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2012 / № 03 / Сторінка № 9
Журнал Перець 2012 №03 Сторінка 9 - Гуморески. Анатолій ВАСИЛЕНКО 7*0 .9 Ж' ХАІИ НЕ ЧО ЕГЕ? Го РСДАЙ7Е СПОКЛ Пі (Лі ВД ІГ .1 Не встигли тоста дослухати, як у двері подзвонили. Ви тут гуляєте, за хвилину з коридора почувся високий жіночий голос, а там Влодко з Петром злодія затримують. На балкон до Юра-сиків ліз... На диво, ніхто з Юрасиків ні він, ні вона, навіть не змінили поз. Вони продовжували зручно сидіти за штахетником пляшок, ніби мова йшла про те, на сказав я вашому Андрій САЄНКО Валерій СИНГАЇВСЬКИЙ що грабують не їх. Я не витримав і звернувся до Юрасиків. Між іншим, їм, злодій був балконі, а не на сусідському. То хоча б вийшли, глянули, що поцупив. Брехня, перервав мене Юра-сик, синя брехня. Ніхто нічого не цупив, бо в нас нічого не можна вкрасти. Тиждень тому ми з Юльцею хотіли розлучати ся і порозвозили все майно до батьків. Спимо на моєму студентському чемодані. Так, так, підхопила язиката Юльця. Що, ми не бачили злодія? Щодень по телі-ку... Якщо вже кому треба йти дивитись на злодія, то тільки вам, тамаді. Ви так цікаво розповідаєте, от і розкажете всім. Хоч моє єство протестувало, весь загал висловився за те, щоб познайомитись із злодієм пішов я. А хто ж буде керувати столом? використав я козир. Ви ж мене обирали... Та якось обійдемося, легковажно загаласувала ватага. Я востаннє глянув на стіл і, накинувши наопашки куртку, пішов. За рогом стояло троє: довготелесий здоровань і двоє дрібніших Влодко і Петро. З чорного неба сіявся дощик, під ногами було слизько. Не встиг я привітатись, як Петро сказав: От добре, що ти прийшов. Міліцію вже викликали. До її приїзду треба припильнувати ось цього варнака, він показав пальцем на здорованя, а я зараз... Це були його останні слова: пішов і вже не повертався. Невдовзі з-за рогу вийшла Влодкова дружина і почала вимагати, щоб чоловік допоміг їй прибити каблук. І Влодко пішов. Я ще довго чув їхню якусь дуже альши- ву розмову, аж поки їх не поглинув під їзд. Ну що, сказав злодій, коли ми лишилися наодинці, скоро ваша міліція приїде? Я нічого не відповів, бо це могла бути провокація. Скажеш йому щось не так, а він по шиї. Слухайте, вам що, позакладало? Злодій насувався на мене, а я непомітно для нього вимірював очима відстань до сміттєвих баків. «Він про них не знає, міркував я, отож, зашпортається за якийсь і впаде, а я тим часом як побіжу...» Мене брала тривожна нудьга. «Ну, чому, билася думка, я тут серед багна, мокрий до п ят,…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2023 "Перець"