Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2012 №05 Сторінка 7

Перець 2012 №05 Сторінка 7. таким був мій девіз мишко ЧХПІГУ з уЗ-літтям Дружній шарж А. Арутюнянца Звичайно, ні, Кла-вочко. Це ж така радість мати в хаті цуценя!.. Є9 а. а'Торічн0 0 заступника Головного редактора усе ж таки наважились. Та час уже. А то навіть перед знайомими було незручно. Шість років з Валеркою живемо, а все удвох та удвох. Нудьга зелена! Зате за- л.ауреата літератури0* премії Та справжні, справжні! Ось глянь, яка моя сестра-близнючка! уша, радій, промінься та іскрися дьори усіх, з не лилися. іМ- Отепана ОлійнИка, М- Отепан Суданського ї* та багатьох інших це громовідві ундуки мене не «діставали сліз. Люсько, здрастуй! Тисячу років не бачилися! Ой, Клавочко, привіт! Я так скучила за тобою, а ти, безсовісна, хоч би раз подзвонила чи забігла. Ми ж із Валеркою усі вечори дома просиджуємо... Знаю-знаю: поповнення сімейства! Мені дівчата розказували. Поздоровляю тебе, Люсько. Молодці ви Оце, братан, уже не тільки бабло, а й свобода є, а все чогось ніби не вистачало без цієї картини! І о. О ЖЛСЯ памятник себе І з ЧЬш ' воздвиг нерукотворний.. ’ї (О.С. Пушкін) 1 Л Е ;П4А’ЯТНМк І О Пушкіне, прости, пробач мені нахабство В епіграф ставити твій золотий рядок: Як ти, я гриз перо і ненавидів рабство, І не вберігся від пліток. Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний, Піднявся вище він, ніж заводський димар, Бо я завжди і скрізь в святки і в будень чорни» Підносив жарти людям в дар. Коли шумів комиш, коли дерева гнулись, А привид височів над світом, як мара, Один я клопіт мав: щоб люди усміхнулись, Щоб спала з їх облич жура. Сварилися вожді, казились чинодрали «Сміх І як би Ніхто моїх не бачив І навіть будучи в фаворі чи в опалі, Не забував давать, як кажуть, під ребро. Усе життя служив я музі, а не кралі, І вчив за так робить…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"