Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2013 №11 Сторінка 9

Журнал Перець 2013 №11 Сторінка 9. УСМІШКА Що, знову нашої відставки вимагають.. - Та ні, це вони на електропраски записуються се відкладав на А тепер ось пальці так Ш їїІО’ 4 ж Ж * Ж Т 1 Ш * Ж вж 1 к р . іЖк ; 0 »* А - у гЯИг- 1тік * 6Й Олександр КОВІНЬКА іИтнС Н*Є М И і Яка радість наші діти! Весела й дзвінка радість. Втішаються, радіють батьки: чудесна зміна росте. Але гріха не будемо таїти, часом батьки невтішної хатньої науки діток навчають. Починається це навчання з маленького, грайливого: Покажи мамі дульку!.. Учи, учи на свою голову. Іди сюди, доцю... Стрибки, доцю, стрибки... Не слухай тата, маму слухай... Мама цяця, а татко бека, кака... Плюнь на татка... Штрикни таткові в очі... От люба доця, мамина доця... Вона вже вміє батькові в очі штрикати. І мамі штрикаєш? Ой-ой!.. Мама боїться... Грайлива втіха закінчується неграй-ливо: І в кого воно, отаке чортеня, вдалося? Чуєте, сьогодні чуть ока не викололо. Хто його навчив? У нас такого і в роду не водилося!.. Батько і свою характеристику подає: Отож!.. Носи його, вчи його, а воно, бач, якої приноровилося у лице плювати! От і хоти добра. Це ж тільки воно на ноги зіп’ялося. А що з нього вийде, як під- І Тяжка печаль опосіла Миколу Васильовича. Життя по суті прожите, а скільки не зроблено, не написано! потім покрутило - ручки втримати не може, про друкарську машинку й казати нічого. І продиктувати несила - зуби геть повипада-ли, кілька літер не вимовляє, навіть рідні до пуття не розуміють, що він говорить. Прикро: розпорошувався на дрібниці, а великих задумів так і не реалізував... А матеріалу стільки зібрав - тільки б писати. Пропаде. Усе к бісу пропаде. Нікому передати в надійні руки: ні учнів, ні послідовників нема. Діти пішли зовсім іншою дорогою. Доведеться, як Гоголю, все спалити... Боже, а як він мучився за письмовим столом, шукаючи того єдиного, точного слова, що без промаху б’є в ціль. Адже для…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"