Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2013 №03 Сторінка 11

(Перченя)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2013 / № 03 / Сторінка № 11
Журнал Перець 2013 №03 Сторінка 11 - Перченя. У цьому РЕБУСІ зашифровано українську народну загадку. Яку? Дізнаєтеся, коли розшифруєте його. Сподіваємося, і загадку відгадаєте. ачеллоаж з шнодою Іздалеку віхола прилетіла, на горбку високому тихо сіла. Навкруги оглянулась, роздивилась: Чи то я адресою помилилась? Щось немає снігу тут ані жменьки! І не чути подиху морозенків! - А кого шукаєш ти Тут ізранку? -Запитали віхолу * Дві веснянки. Г Ворона Воротя дуже любила все червоне. Можливо, тому вона щодня прилітала туди, де надвечір на воротях стояв кіт Чобітко у червоних чоботях. Чобітка вона не боялася, бо знала напевно: з таких гарних чобітків жоден кіт не вистрибне Десь жила тут зимонька, Моя мати. Принесла я снігу їй пребагато! Ой, ти запізнилася запізнилась: Тут весна учора вже поселилась! Затужила віхола заридала, піднялася високо і... розтала! навіть за такою розумною вороною, як вона, Воротя. А тому без остраху милувалася тими чобітками. Вони ж були червоного кольору! Воротя теж багато чого мала такого кольору. Кілька намистинок. Три кетяги горобини. Пучечок засушених суниць. Обгортку від цукерки. І навіть великий удзик. А ще... Та це поки що секрет. Тільки не подумайте, бува, чого прикрого про Воротю. Усе те дісталося їй чесно. Наприклад, коли помітила червоний удзик на лісовій стежці, ворона довго всіх перепитувала, чий він. А коли дізналася, що його загубив їжак Кравчик, повернула удзик йому! Розчулений чесністю ворони, їжак подарував їй свій улюблений удзик, з яким він не розлучався навіть під час походів за грибами. Ото і загубив тоді його. Так було з усіма знахідками ворона кожну намагалася повернути господарю. Мабуть, то-: му, й називали її Воротею. Вороні частенько дарували те що вона знаходила й повертала. Якось прилетіла вона надве-I чір до воріт а кіт у червоних чоботях там... невеселий! Такий невеселий, наче з його чобітків загубилися золотії підківки. Придивилася Воротя ті на місці. І тоді вона вперше наважилася заговорити з котом. Насправді це було не так страшно, як здавалося. Вона просто запитала: Ти чому такий сумний? Та ось, зітхнув кіт, чобітків два, а лапи чотири... Воротя трохи поміркувала. А потім і питає: Хіба ти бачив когось у чотирьох чоботях? Ні, полегшено зітхнув кіт. Однак сорока…
 Перченя

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"