Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2013 №12 Сторінка 3

(Описки самоописки, Гуморески)
Журнал Перець 2013 №12 Сторінка 3 - Описки самоописки, Гуморески. Анатолій ВАСИЛЕНКО Добрячий морозець сьогодні! описіаі елиопие а ПІДГОДОВЧ МРС1Л. ПЕЖОЖНА ММЛІЛНА Василь МОМОТЮК Геннадій НАЗАРОВ Впалерій ЧМИРЬОВ Євген ДУДАР Тепер ось стою під две рима з табличкою «СЛІД ЧИЙ ПРОКУРАТУРИ ТОВ ГОРОБЕЦЬ» і думаю: па м’ятає він мене чи не па м’ятає? к-гтою під дверима. Читаю: «СЛІДЧИЙ ПРОКУРАТУРИ ТОВ. ГОРОБЕЦЬ». Аж в очах зарябіло. Невже той самий ( Горобець, що у студент- * ські роки жив на моєму горищі? Худе, як нали- « гач, і синє, як баклажан, ь Бороду носило, щоб не її видно було, яке воно засмикане. І дивися, ви-цвірінькалося. Слідчий прокуратури! Скільки тих горобців через моє горище пролетіло. Інститут свій можна було б організувати. І нікого не ображав. До всіх по-людя-ному ставився. Господарство своє навіть довірив. Студент із сільськогосподарської Академії за садом моїм дивився. Студент із зооветеринарного інституту нутрій доглядав. Філолог і математик із педагогічного сина Ванька натаскували. Постійно жив у мене студент із медичного інституту. Всяке може статися. У Клави поганий синдром. Ночами схоплюється. І по деревах лазить. Жив у мене студент із інституту харчової промисловості. Майстер! Із цукру гнав. Із картоплі гнав. З абрикосів гнав. Казав, що навіть із каменю можна гнати. Якби тільки дріжджі відповідні знайти. культури жив у мене, на довгі дистанції щоранку гасав. За місто. Тренуватися. Так я йому корзину за спину приладнав. Щоб він порожняком не ганяв. Туди різний непотріб із подвір’я виносив. А назад кролям траву. Чемпіоном став. Із плавання. Стилем «кроль». А оце, значить, приходить Горобець. Таке... Нижче трави і тихше води. Хазяїн, візьміть на квартиру... П апаш о, кажуть, 3 ви нам кинули рятівне коло. Г аразд, відповідаю. Тільки не хапайтеся за нього всі одночасно... Найміцніше схопився за неї Горобець. Шнурує поруч, як винищувач коло бомбовоза. Як супутник навколо матінки-зем-лиці кружляє. Спочатку я думав, що його приваблює можливість надурняк поправитися. Потім зауважив, що там діло сягнуло значно глибше. Любовна петрушка закрутилася. Дивлюся не раз отак на них, і серце пронизує холод. Пропав ти, Васю, думаю. Не дай бог, коли-небудь вона ненароком…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"