Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №12 Сторінка 15

Журнал Перець 2017 №12 Сторінка 15. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 12 2017 Дрімання Його хотів закинути давно - Оцей розплідник брехонь та істерик -Отак узять з розгону - у вікно! А, мо’ продать? Кому потрібен телек?! Із ранку і до вечора - брехня! Усяка - і солодка, і жорстока... Мов наждаком по нервах тре щодня Й невинно поглядає хитрим оком. Набридло. Вимкнув. В ліжко - горілиць Лежу собі - і ні в одному оці... Сумбурно бродять тисячі дурниць, Побачених у тій телетолоці. Але тяжіння вічного закон На мене втому звалює вагому. Як в небуття провалююсь у сон І те, що бачу, недай бог нікому... Сон перший Без грошей ми, немов каліки, (Так само, як і без води -І ні туди, і ні сюди!) Наш уряд камікадзеликий Узявся за важкі труди. Мета-тугий бюджетний кошик, А шлях до здійснення мети -Далекі і близькі світи, Тож уряд вирушив на пошук, Не заробити, а... знайти. І нелегкий вояж удався - А це вам, друзі, не ги-ги! - Ось хитромудрий транш припхався І вмить реструк- тури-зувався У пра-пра-правнучі борги. А урядовці раді й ситі, Себе розхвалюють усяк-В кишенях є, і в держкориті... Всі справи їхні шиті-криті І то для них є добрий знак! А весь народ на тищутриста Плюс-мінус сто, сто п’ятдесят -Жирує, мов панота чиста І вибирає: чи поїсти, Чи... по Європах погасать? Такі думки в мені рояться І вже не втну: де сон, де яв? Та пам’ятаю - десь поклявся, Що коби я за справу взявся, То неймовірне б щось утяв! Було це вдень чи серед ночі... Та, схоже, сам собі наврочив! Сплю - не сплю? Де я - не знаю: Чи у сні, чи наяву? І ніяк не доганяю (Продовження. Початок у «Перці» №№ 8-10) Чи помер, чи ще живу? Від незнання торопію Й почуваюсь, далебі, Так - неначе не в собі я, Хоч убийте - не в собі! Тіло мацаю й трясуся І дивуюся: «Невже?!» Бо до чого не торкнуся Все незвичне і чуже. Пики власної структура -Невпізнанна чужина, О О 2 Десь поділась шевелюра, Замість неї - плішина. Вуха, шию, плечі, руки Наче шашіль пощербив. Це якісь відьмацькі штуки, Хто ж мені так по-ро-бив? Опускаюсь нижче - «Мамо!» -Дибки лисина стає, Бо оте, що між ногами, Теж, їй-богу, не моє! Я-до дзеркала і... в ступор! Це, як мовить сват, каюк! Бо звідтіль на мене тупо Зирка Сєня Яценюк. Раптом здогади несмілі Розум кидають у жар: Боже, я в чужому тілі, І фактично - Аватар! Контролюю рух і думку, Це ж, виходить, я - прем’єр! Не розтягуючи гумку, Треба діяти тепер. Маю шанс…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"