Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №12 Сторінка 8

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2017 / № 12 / Сторінка № 8
Журнал Перець 2017 №12 Сторінка 8. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N 12 2017 Дружній шарж Михайла ШЛАФЕРА КІЛЬКА СЛІВ у ЗВ’ЯЗКУ Прикметно, що творчість Самі Чорного привертала увагу освіченої публіки, коли в суспільстві відчувалась затхлість застою, з темних кутків лізло мракобісся, а непровітрюваність соціального й політичного життя спричиняла зневіру й песимізм. Так було за життя Самі Чорного, коли в роки реакції він активно друкувався в санкт-петербурзьких журналах, у тому числі й у відомому нам «Сатириконі». Так сталося й пізніше, в роки радянського застою, коли в 60-70-х роках минулого століття сатири Саші Чорного стали знову видавати й перевидавати. Звісно, всі суспільні виразки, які публічно картав Саша Чорний, офіційно приписувалися царській Росії. Але, як кажуть, ми ж знали... Надто вже точно накладалися сатиричні образи, створені поетом до Жовтневого перевороту, на явища й характери розвинутого соціалістичного застою. Перечитуючи твори поета-сатирика нині, ловиш себе на думці: «Йо-мойо! Знову накладається! І «за поребриком», і в нас...» Звісно, Саша Чорний писав російською. Він володів нею віртуозно. І в той же час Саша був близький Україні. Бо народився Олександр Михайлович Глікберг в Одесі. Саша Чорний - його літературний псевдонім. Він навчався в Білоцерківській гімназії. Вперше надрукувався в житомирській газеті «Вольїнский вестник». У віршах не раз згадує українські «города и веси». А рядок «Там лежало полтавское сало в пакете» (вірш «Чуткая душа») мене просто розчулив: «На тобі: Глікберг - і сало!..» Із почуття вдячності за схильність до полтавського «шпеціалітету» (це слово я поцупив з німецької) я вирішив перекласти кілька відомих сатир Саші Чорного українською. А чому б і ні?! Дякую тобі, великий сатирику! Павло СТОРОЖЕНКО. НА СЛАВНОМУ ПОСТУ Фейлетоніст скуйовджений Засунув в рот перо. Халат на ньому зношений І брилик «болеро»... Чим у наступнім номері Здивує він читак? Зима. Життя в Житомирі Сонливе, як байбак. ПерЕдруками живиться Газета-інвалід І тільки, як помилиться, Бува, розвеселить. Не згадуй поліцмейстера, Духовних і селян, Чиновників, брандмейстера, Торговців і дворян. Султана, предводителя,* Толстого і Руссо, Адама-прародителя І навіть Клемансо.** Життя не тішить змінами, Суворий долі крій: Є звичними новинами -Парад і мордобій. Фейлетоніст скуйовджений Жмакає брилик свій: Парад - сюжет заношений, Й не диво - мордобій! 1908. * Виборна посада дворянського самоврядування в Російській імперії. Були губернські й повітові предводителі. Обиралися дворянськими зібраннями. ** Французький політичний і державний діяч (1841-1929). Один із засновників французького радикалізму. НАЩАДКИ Наші предки лізли в клітку І шепталися щораз: «Скрутно, братці... Але дітки Краще житимуть за нас». Діти, як дорослі стали, Лізли в клітку в грізний час. «Наші діти, - теж зітхали, -Стрінуть сонце після нас». Нині, як в той час далекий, -Думка утіша одна: Наші діти прийдуть в Мекку, Якщо не вдалося нам. Навіть терміни назвали: Хто - літ двісті, хто - п'ятсот, Поки ж клякни у печалі І харчи, як ідіот. Дулі навкруги барвисті, Вмитий, милий виднокіл... Чорта з два! Які там двісті!? Я хіба Мафусаїл? Я, як пУгач на уламках…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"