Журнал Перець
ГУМОР І САТИРА

Журнал Перець 2017 №11 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів)
Журнал Перець 2017 №11 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів. № 11 2017 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА Вітаємо ювіляра! Валерій ЧМИРЬОВ Дружній шарж Володимира СОЛОНЬКА Василю Титичку -105:3 Василеві ТИТЕЧКУ, вчителеві, письменнику, журналісту та сміховому префекту «Перця», з нагоди його першого 35-ліття З Малого Вербного прийшов Таки в літературу у велику, Зітерши цілу в'язку підошов І наробивши стільки творчокрику! Не знати, щасливіший нині хто: Звичайні учні чи книжкові браття. Одне відомо: людям літ на сто Його таланту стачить і завзяття. Від імені творчих побратимів -Юрій БЕРЕЗА. -Дівчино, вітаємо..! Ви виявилися мільйонним перехожим, який віддав свою кревну гривню моєму підопічному жебракові... ПРОДОВОЛЬЧА ФІЛОСОФІЯ Комедія на одну дію Дійові особи: продавчині магазину «Чесна ціна» Лариса, Анфіса, Ганна і Жанна. (Магазин розташований у центрі міста. Дія відбувається після чергового робочого дня). Лариса. Ганно, ти зачинила двері? Робочий час уже закінчився. Ганна. Ні. Може, ще якийсь алкаш загляне. Нам же зайва копійчина не завадить. Жанна. Та вистачить, дівчата, сьогодні вже клієнтів на гроші розводити. На завтра щось лишити потрібно. Анфіса. Твоя правда. Піду зачинятись. (Анфіса зачиняє двері. Всі продавчині сідають за крайнім столиком у магазині й починають ділити «чесно зароблені» за день гроші). Жанна. Ой, дівчатка, я сьогоднішні змагання з чесного обслуговування виграла беззаперечно. Лариса. Нічого подібного! Пам'ятаєш того інтелігентного чоловіка з чорною валізою, що перед обідом заходив? Так от, я на ньому одному сотню заробила. Ганна. Що ви мелете?! Та я ж на першому сьогоднішньому клієнту нагрілась далеко за сотню, хоч купував лише кілограм сардельок і пів тогорічної тюльки. Головне, треба вміти мати свій підхід, і тоді буде дохід. Анфіса. Ганно, ти уже римами розмовляєш. Але це не суттєво. А вся заковика полягає в тому, що я сьогодні цілий день замість трьохсотграмового важеля кілограмового на вагу ставила. Це вам не цукерки на здачу давати і не казати щоразу: «Буду двадцять копійок винна». Хоча саме цією фразою й сама старшій доньці дім збудувала. Ганна. А щоб ти жила на одну зарплату! Анфіса. Навіщо так проклинати? Краще б сказала, щоб хата згоріла чи дорогу іномарку чоловік розбив на друзки. А то наче постріл у спину. Ганна. Та я ж пожартувала. Не гнівайся на мене. Краще розпитаємо Жанну, як їй вдалося сьогодні стільки покупців до себе навернути. Липнули, наче мухи на мед, той, що ми вчора цукровим сиропом розбавляли. Жанна. Своєю чесністю. (Ганна, Лариса і…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"