Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №09 Сторінка 15

(Епіграми)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2017 / № 09 / Сторінка № 15
Журнал Перець 2017 №09 Сторінка 15 - Епіграми. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА № 9 2017 МОНОЛОГИ БАЛАКУЧИХ НЕБІЖЧИКІВ! (Епітафії) АЛІМЕНТНИКОВІ Лежу ось та мізкую, Як мені б Та перебратись До сусіда в гріб, Втекти Од виконавчого листа... Надійде, А труна моя пуста. ГРУБІЯНУ Лежати тут До біса нудно. Ніхто ні слова. Мовчки всі лежать. Ну й ситуація паскудна, І нікого Під три чорти послать! ДАРМОЇДУ Мене даремно називали Дармоїдом, Бо тільки в родичів Безплатно я обідав. А в ресторані За вечерю чи обід Грошима батька Я розплачувавсь як слід. ДУРНЕВІ Усе життя Одну біду мав: Я говорив усе, Що думав. Ніхто не прислухавсь До того, То далі думати, Для чого? Я так подумав і затих -Нема дурних! СКНАРІ Лежу!.. Але, гадаєте, мені Спокійно тут лежиться У труні? Не до душі мені оця труна Дорогувато обійшлась вона! ПІДЛАБУЗНИКУ Я вмів, Де треба, догодити, Бажання вгадувать умів. Я міг би ще і досі жити, Коли б оце не прогорів. Начальник мій Лежав при смерті, Ногою був уже в труні, А я сказав: Дозвольте вмерти, Шановний мій, За вас мені. РЕВНИВЦЮ Як помирав я, Всі були сумні. Але здалось мені антологія акмїнсьиої епіграми Анатолій Гарматюк (1936-2006) В сльозах дружина Приховала втіху, І в домовині мучуся тепер: О, як невчасно я помер! А то було б дружині Не до сміху... САМО В ДО ВОЛЕНОМУ Нехай я вмер, Нехай лежу я нині, Зате ж У персональній Домовині! ЛЮБИТЕЛЯМ ЗАСІДАНЬ Хочу вам дати знати: Думка гризе тривожна Як же тут засідати, Коли і сісти не можна? МОЧЕМОРДІ Я за своє здоров'я Часто пив. Коли б допомогло Утричі довше б жив. ЦИТАТНИКУ Прошу Мене негайно відкопати: В портфелі Залишилися цитати. СКАРЖНИК Я не залишу справи так! Це ж не труна! Це ж явний брак! Таке склепали партачі! Де двері? Де од них ключі? Та й вікон тут шукать дарма! Де книга скарг? А-а, теж нема! ХАБАРНИКОВІ Я випадково покалічив руки, В лікарні їх загіпсували. І я помер, сконав од муки: Не міг нічого взяти, як давали. МОВЧАЛЬНИКОВІ На цьому світі змін я не відчув: Мовчати жінка за життя привчила; Як і раніш ні пари з уст! Мовчу! Могила! Я одружився з коханою дівчиною. О, тепер моє сонечко буде завжди поруч, і щастя ми ділитимемо тільки на двох. Свій перший сімейний тиждень…
 Епіграми

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"