Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2017 №06 Сторінка 9

Перець 2017 №06 Сторінка 9. № 6 2017 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА си-качки-індики, двійко дітей-школяриків і чоловік, який не любить вашу маму! І що може оця проста жінка-депутатка втаїти від податкової служби? Звісно, як не старайся державу обдурити, все одно з тебе десять шкур здеруть. Галька добросовісно до півночі складала список всенького добра. Записала й старий казан, що валявся в саду під парканом. Були в жінки сумніви щодо халабудини з трьох листів шиферу, в якій улітку ополіскується сімейство після роботи. Зрештою, зробивши помітку, залишила на завтра для уточнення. Переглянувши величенький список, жінка пересвідчилася, що не такі вони вже й бідарі. Задоволена пішла в ліжко. Але совість не давала заснути - а що, коли ненароком щось забула, не записала! Це ж якого сорому можна набратися! Як тоді людям у вічі дивитися?! Згадала про запаси в погребі. Почала рахувати й... Непомітно заснула. Прокинулася, як завжди, о 5-й. Голову свердлила думка про продану кумам Капшукам половину свині. Кум Василь, гад такий, ще й досі винен грошей. Та й кума Нінка восени тисячу позичила... Треба записати, не забути. Схопилася з ліжка, щоб додати оборудку з свинею і куму-боржницю до списку, та час рушати поратися біля корівок. Напівсонний чоловік невдоволено щось буркнув. Отак у клопотах і товкотнечі промайнув день. Вже й вечір. Повернувшись з роботи, Микола угледів отой список з переліком добра і приписку «кума Нінка!!!». Та ще й з трьома знаками оклику! Він розгублено ТУТ ВІДІЗВАЛАСЯ ШВАИЧИХА... Взагалі-то звуть її Катерина Гакало. Але за гострий язик, знахідливість, за те, що за словом у кишеню не полізе, прозвали її односельці Швайчихою. Чому не Швайкою, не відомо. Може, тому, що швайка інструмент швидше чоловічого застосування. Як би там не було, а баба наша, жінка в чималих літах, хоча ще жвава і побігуща, часом так штрикне слівцем, хоч стій, хоч падай - не кожному сміхуну чоловічого роду таке під здоровий гумор. Отож, Швайчиха, то й Швайчиха. А вже для добрих людей годі й казати, душа в колишньої завідувачки клубу завжди відкрита! Тож не дивно, що на призьбі бабиної хати часто-густо можна бачити її найближчих сусідок - Юхимівну і Кузьмівну (одна працювала секретарем сільської ради, друга - учителькою десятирічки, тобто - місцева інтелігенція). Поспілкуються, рунтовно обговорять глобальні питання і місцеві новини, покепкують з уряду, перемиють кісточки односельцям, попід'юджують одна одну, відведуть душу - тим і живі. Швайчиха всюди встигає: і на подвір'ї, і на городі, і в розмову вчасно встряне, висловивши свою авторитетну думку чи підкинувши влучного дотепу. Тож послухаємо... покрутив перед очима - ніяк не міг збагнути, до чого воно. В голові заворушилися здогадки: «А може?.. Нащо?.. До чого тут 120 банок томату?» Чоловік не на жарт стривожився. Аж спина спітніла! «Невже Нінка проговорилась? Я ж її просив! Я ж попереджав! Язик у цих баб, як мітла, - нікому вірити ніззя!» Тут у хату ледве заволокла ноги зморена жінка. Видно було по змарнілому обличчю, що недоспані ночі даються взнаки. - Що це? - чоловік тицьнув аркуш під носа. - А-а, - приречено махнула рукою, - то не твоє діло. - Як це не моє? Ти куди зібралась? Від мене тікаєш? Слухай, якщо тобі кума Нінка щось ляпнула - не вір! - Та то ж мені треба оту е-декларацію заповнювати... замучилась я. - А... А... нащо ти?.. - чоловік був неабияк здивований. Його переповнювало обурення і відчуття…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"