Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2017 №10 Сторінка 8

/ Журнал Перець /Архів / Рік 2017 / № 10 / Сторінка № 8
Журнал Перець 2017 №10 Сторінка 8. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N 10 2017 Сталося так, що у своїй ранній юності, коли я навчався на генерала у Чернівецькому загальновійськовому училищі, мене пронизала дошкульна ідеологе-ма про «єдіний совєтський народ» і «єдіну совєтську мову», яка чомусь, як у корови, називалася язиком. Звісно, що я вірив і в «єдіную общность», надійним гвинтиком якої був, хоч нерідко й вигвинчувався, тікаючи через паркан у курсантську самоволку. Зрозуміло, що, відповідно до морального кодексу будівника комунізму, я й писав «язиком», на якому мене навчала партія і яким «разго-варівал» Ленін, а разом із ним, хоч і з великим кавказьким акцентом, і не менш великий за зростом Сталін, який потім став «великим ученим» і про якого навіть відповідні пісні складали. Пам'ятаєте: Товариш Сталий, вьі большой учений, В язьїкознанье знаєте вьі толк, А я простой советский заключенньїй, И мне товариш серьій брянский волк. Пісня про великого Сталіна так на мене вплинула, що я й собі почав писати і також «язиком», на якому писали великі Йосип Віссаріонович і Володимир Ілліч. Великого Володимира Путіна тоді ще, слава Богу, не було, а то я, мабуть, і його язиком писав би. Писав я тоді, чесно признаюся, під Пушкіна і Лєрмонтова. Під багатьох писав, як і під багатьма ходив. І так воно тривало б, напевне, довго, якби я не пішов до Києва удосконалювати журналістський фах. А до того працював позаштатним кореспондентом газети «Слава Родиньї», часопису Прикарпатського військового округу. Писав, як Сталін. Дуже й собі хотів стати великим «учоним», а заодно і поетом, як Лєрмонтов, та навчитися стріляти краще, ніж Микола Мартинов, майбутній батько 11 дітей. Навчався так стріляти, щоб ніхто не зумів мене підстрелити, якби я навіть залицявся до госпожи Мартиновок По-нашому - пані. Як я став .ЧОРНО СУ Так от, у Київському університеті мені пощастило познайомитися з професором Матвієм Михайловичем Шестопалом. При зустрічі він обійняв мене дуже лагідно, а потім на вушко, як рідний тато, прошепотів: - Синку, у тебе прізвище козака, а ти пишеш мовою Сталіна. Був би ти Аїстов, я тебе, синку, зрозумів би, а так... І тими словами, ніби Тарас Бульба кулаками, дав мені під дих кілька стусанів. Хлопець я на той час, скажу без скромності, був уже метикований (чого не скажеш про теперішній стан) і одразу словами свого майбутнього героя з роману «Аристократ із Вапнярки» Матвію Михайловичу відповів: «Я зрозумів. Розумному досить». І почав писати…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"