Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 2018 №01 Сторінка 8

(Вітаємо ювілярів)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 2018 / № 01 / Сторінка № 8
Журнал Перець 2018 №01 Сторінка 8 - Вітаємо ювілярів. ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА N 1 2018 Дружній шарж Анатолія АРУТЮНЯНЦА Всенародно шанованого письм енника-гум ори ста, блискучого публіциста, артиста розмовного жанру, лауреата численних літературних премій, члена редколегії журналу Сонна ДЧДИіЧі 7 його спадним 85-річчям Отче наш праведний.Тарасе! Наша славо і совісте наша! Уже вільноукраїнствуємо. Уже гопакуємо в незалежній державі. Бо вже «...од молдаванина до фіна», слава Богу, репнуло. Правда, фінові поталанило ще «на зарє». А от бідний молдаванин досі не може виборсатися з обіймів «освободителя». Та й нам, Батьку, не легко. На шляхах довгої і тернистої історії ми розгубили лицарів. Натомість рабів наплодили. Що звикли скнидіти у запліснявілому імперському хліві. Відчувати на своїй шиї ярмо. Облизуватися, коли їм плюють у вічі. І цілувати руку, яка їм сучить дулю, їх душить чисте повітря свободи. Вони знову прагнуть тухлятини московського кремля. Раб, Батьку, є раб. А маємо рабів усякого атунку. Від академіка до свинопаса. І раб з головою академіка в сто разів рабіший, ніж раб з головою свинопаса. Бо раб-свинопас такого свинства не накоїть, як раб-академік. Та позоставимо, Батьку, рабів на осуд нащадкам їхнім. Кинемо оком на бунтарів наших. Вони у нас, Батьку, як багатократерні вулкани. Ніколи не знаєш, у який бік бабахне. А потім булькають самі у собі. У тому бульканні гублять енергію, силу. І, вибулькавшись, згасають. Отак, Батьку, гріхопадаємо потрохи. Ще й не встигнувши стати праведниками. Вряди-годи киваємо на якийсь, нібито небесний, святий народ. А правду в очі самі собі і тому народові сказати не сміємо. Що ти, народе, не такий уже й святий, і не такий небесний. Що ти виплоджуєш зі свого лона і отих поганців, які у найскрутнішу годину зрікаються тебе. Які готові будь-якому зайді продати свою шкіру, аби не називатися твоїм іменем. Які готові вивчити і мавп'ячу мову, аби не говорити твоєю. Які готові топтати твої святині, нищити твою історію, вбивати твою пам'ять, би не нагадувало їм, що вони ростуть із твого коріння. Сам нарікаєш їх манкуртами, безбатченками, безрідними Іванами. Сам терпиш їх на своїй шкірі, годуєш і лелієш. Воювати найстрашнішого ворога не страшно. Страшно визволяти холуя.…
 Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"