Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 2018 №09 Сторінка 11

/ Перець /Журнал перець / Рік 2018 / № 09 / Сторінка № 11
Перець 2018 №09 Сторінка 11. № 9 2018 ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА Оксамитовий сезон ЗЖЗкцйК’УГОИУ Вже через тиждень після нули буденні справи. «Дорога моя Га- того, як поруч поселилася нова лино Максимівно! Я так поспішала, сім'я, ми з дружиною дійшли що не встигла випрати постільну висновку, що цього разу нам (-V білизну дуже прошу виручити, таки пощастило. Петро Івано- Інакше... Інакше не матимемо на вич і Марія Петрівна обоє вві- чому виспатися з дороги. До речі, чливі й освічені люди. пральна машина щось забарах- Розмовляти з ними справжня 7 лила, то, мабуть, і її непогано було насолода. ( віддати в ремонт. Наперед Минув місяць, і ми з сусідами дякую. Цілую. Твоя Марія». здружилися ще ближче. Життя Дружина невимовно зраділа: наше мовби потекло в єдиному нарешті й вона надасть сусідам руслі. Чи то клопоти, чи роз- - практичну допомогу. Після ваги все стало спільним. Не- " ' четвертої звістки я поніс ре-дарма мешканці під'їзду мали монтувати взуття сусідів, а моя Не проста загадка - Є в неповадка. * * * На Совські ставки подалися совки. * * * Ні сіло, ні впало «Куди це ти?» «До парижан!» * * * Візьмемо пива, бочку гасу, нас за близьких родичів. Тому я аж ніяк не здивувався, коли одного вечора до нас завітав Петро Іванович і поклав на стіл ключі од своєї квартири. Ми з Марійкою їдемо відпочивати. Оце сьогодні придбав у турагентстві путівку на Чорне море, перед моїм носом зашелестіли два блискучі папірці, від яких повіяло запахом моря. З цими словами Петро Іванович міцно обняв мене за плечі і прилип до моєї спітнілої щоки. Відтепер ви у нашій квартирі повний господар. Довіряю, як найближчій людині, як братові! Ми зовсім розчулилися. Потім навідалася Марія Петрівна. Не знаю, про що вона говорила з моєю дружиною, двері на кухню були зачинені, але обидві теж вийшли з мокрими очима. Тимчасова розлука. Але як глибоко ми її переживали. Незабаром прилетіла перша есемеска з дороги. «Наш електровоз вперед летить. Цілуємо. Петро, Марія». Прочитавши, ми сумно переглянулись. Не хотілося вірити, що два тижні не будемо їх бачити, не будемо чути їх голосу. Нарешті через три дні надійшла довгождана друга звістка. На серці відлягло. Скупий на слово мобільник повідомив, що подружжя влаштувалось добре і вже почало приймати сонячні ванни. Хоча б не перегрілися без звички, а то, пам'ятаю, у нас на роботі... дружина схлипнула... У мене теж защеміло серце. Третє повідомлення застукало мою Галину в трамваї. В її очах зарябів до болю знайомий почерк: «Любі наші Юрію Олексійовичу і Галино Максимівно! Кожного ранку встаємо, мерщій біжимо до моря і... думаємо про вас. Обоє лічимо дні, коли знову зустрінемось... Цілуємо. Петро, Марія». І приписка. «До…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"